Християнська традиція приписує беззаперечне авторство учневі Ісуса Христа – апостолу Івану. Сама ж Євангелія відрізняється високим богословським рівнем, за що апостолу присвоєно назву «Богослов». Даний текст не містить згадки про самого автора. Сучасні дослідники піддають сумніву авторство новозавітної книги.
Так Меррілом Агнером за допомоги методу виключення робилася спроба доведення протилежного: улюблений учень, про якого дізнаємося із тексту якраз і є апостолом Іваном, сином Заведея. Ангером зазначаються наступні факти: вказівка точної години здійснення визначених подій, наведення точних слів апостола Филипа, Фоми, Юди (мова йде не про Іскаріота), Андрія; припадання до грудей Вчителя на Таємній вечері; до того ж приняття мученицької смерті апостолом Яковом відбулося раніше ніж була написане Євангеліє.
Щодо авторства книги існували різні думки. Однією з таких є твердження, що автор Євангелії єрусалимський пресвітер Іван. Будучи безсумнівно переконаним у тому, що авторство належить апостолу Івану, Вільямом Барклі здійснювалося припущення, що записане Євангеліє власноруч Іваном Богословом не було, а іншим.
Відомий факт перебування в місті Ефес апостола Івана та пресвітера, старійшини. Постає тоді питання: хто ж тоді справжній автор Соборних послань?
Місцем написання Євангелія слугував Ефес. Євангеліє написане на стародавній грецькій мові – койне. Написання книги датують періодом 80-95 або ж 90-110 роком нашої ери.
Євангеліє складається з 21 глави. На відміну від трьох Євангелій, вона не є синоптичною. Як свідчить Передання, учні попросили в Івана Богослова аби той написав про земне життя Ісуса, чого не місять синоптичні Євангелії. Такі записи є основною складовою Євангелія.
А тому необхідно вважати, що вона була складена значно пізніше від євангелістів-синоптиків. Експертами книга поділена на чотири частини: пролог, проповідь з чудесами Ісуса Христа, Таємна вечеря та Воскресіння, епілог (явлення Христа після Воскресіння).
В Євангелії від Івана має місце теологічна тема христології, в якій Ісус є Логосом (Словом, Мудрістю, Причиною), тобто першоапочатком явищ, ведеться розповідь стосовно земного життя Спасителя світу та Його оголошення Богом.
На думку релігієзнавця Рудольфа, в євангельському тексті наявні паралелі з гностицизмом. Натомість як Іринеєм Ліонським спростовується думка щодо написання Євангелії з метою – протистояння гностичній єретичній науці Керінфа та ніколаїтам.
Унікальною виявилася знахідка оксірінхських рукописів дослідника Бернарда Гренфелла. У 1920 році був знайдений папірус з текстом, який датується третиною ІІ століття. Науковець не здогадувався, що тримав в руках фрагмент Нового Завіту, а точніше кажучи уривок з Євангелія від Івана. З 2007 року людство вперше побачило в Манчестерській бібліотеці Рейландса папірус з текстом мови койне на ньому.
На основі біблійного сюжету Нового Завіту у 2003 році було знято фільм «Євангеліє від Іоанна». Роль Ісуса Христа зіграв шотландсько-перуанський актор Генрі Єн К’юсик.
Пегас
