Народився він взимку 1878 року у Львові (на той час входила до складу Польщі, а потім Австро -Угорської імперії) в сім’ї католицького віросповідання. Батько Павло Лукашевич – капітан австрійської армії, матір Леопольдіна – дочка службовця. Крім Яна вони більше не мали дітей.
Хлопцем було закінчено філологічну гімназію. З 1897 року – вступає у Львівський університет, в якому вивчає філософію та математику. Вчителем Яна став професор Казімір Твардовський. З 1902 року – здобуває наукову ступінь доктора, захистивши роботу по філософії, особисто вручається каблучка, оздоблена діамантами від імені австрійського імператора Франца Йосифа І. Стає екстраординарним професором.
З 1905 року – завдяки отриманій стипендії завершив філософські дослідження в університетах Німеччини та Бельгії (Берлінський, унверситет Левена). З 1906 року – представлення тези у Львівському університеті, призначення на посаду екстраординарного професора з допомогою Франца Йосифа. Викладання тривало до 1914 року (початок Першої світової війни).
З 1915 року – на правах варшавського університету запрошується для читання лекцій студентам. З 1919 року – посада міністра релігійного культу і освіти при Падеревському. Діяльність продовжувалася до 1920 року. З 1928 року – одружився на Регіні Барвінській. Студіює у Вашавському університеті включно до 1938 року. Після німецько-нацистського бомбардування було зруйновано будинок. Університет було окуповано і зачинено. Ще з 1937 року був обраний членом Польської академії наук. Представляв Львівсько-Варшавську школу. Ним здійснювалася розробка оригінальної мови при формуванні логічних виразів, яку назвав «безкінечою символікою».
У 1945 році переїздить з дружиною після окупації з Німеччини в Ірландію. Працює в Королівській ірландській академії міста Дублін.
З 1945 — професор Королівської ірландської академії в Дубліні. Праці Лукашевича ґрунтуються на аналітичній філософії, математичній логіці, історії логіки. Справжньою іновацією в традиційній логіці став принцип не сперечань і закон виключно третього. З 1951 року – Лукашевич створює революційну парадигму як опертя праць Арістотеля з логіки.
Лукашевич прожив всього лиш сімдесят вісім років. Помер наприкінці зими 1956 року. Похований в Дубліні – столиці Ірландії.
У 70-ті роки ХХ століття активізувалася робота щодо підходу Лукашевича, яку використав у серії своїх працях Джон Коркоран разом з Смайлі. У 1989 році – з’являється текст перекладений Смітом, а в 2009 – Страйкером. І в нинішній час Лукашевич вважається одним із прекрасніших науковців в площині історії логіки.
Пегас
