Ямвлих народився близько 245 року нашої ери у сирійському місті Халкіда, походив із прадавнього царського роду, а сама його родина належала до багатих і процвітаючих сімей. Ім’я Ямвлих походить від арамейської мови « ямліку» і в даному перекладі означає – «він – цар». Ямвлих представлений нам як неоплатонік та засновник школи неоплатонізму в Сиріїї. Він надав неоплатонізму нового дихання, направляючи його більше до релігійності.Ямвлих окрім того відчув на собі вплив піфагоризму. Першим його вчителем став піфагореєць Анатолій – близький товариш Порфирія. Навчався також у школі Порфирія в Римі. У школі він встигав засвоїти усі навчальні дисципліни, перевершивши свого вчителя. Ямвлиху не вистачало краси та легкості складу, про що можна говорити із його творів, які різали слух читача і віддаляли його від автора.
З Риму Ямвлих направляється до Сирії, де і формує філософський гурток. Декілька років жив в Апамеї, після чого перебирається в Антиохію. У передмісті Дафні утворює свою філософську школу, в якій займатиметься викладацькою діяльністю до кінця свого життя.
Ямвлих вводить у шкільний курс богослужіння, разом зі своїми учениками здійснює відправу язичницьких релігійних культів. Що власне перетворює його школу на справжній інститут язичництва, що готовий вступити в дискусію із християнством, що поволі набирало сили. Ямвлих прямо спілкувався з богами та демонами, приписують йому і дар пророцтва, здатність творити чудеса. Розповідали, що нібито під час молитви, Ямвлих піднімався у повітря і поширював сяйво навколо себе.
Можливо у такий спосіб філософ бажав стати учасником язичницьких містерій , наслідуючи стародавню мудрість. Вже набагато пізніше за Ямвлихом буде закріплено епітет «божественний». Ямвлих залишив після себе своїх послідовників: Сопатра Апамейського, Едесія Каппадокійського, який переніс осередок школи із Дафн у місто Пергам, стаючи засновником школи у Пергамі; Федора Асінского та Дексіппа.
Хронологічний порядок і точну кількість творів Ямвлиха практично встановити не можливо. Така спроба була зроблена одним із сучасних науковців Джоном Ділоном. Вчений припускається думки, що був здійснений безпосередній вплив на самого Ямвлиха за допомогою так званих «Хадлейських Оракулів». Тому Ділон робить поділ творчої спадщини філософа Ямвлиха.
Він виводить три періоди:
1) піфагорійський
2) неоплатонічний
3) халдейський
До першого періоду слід відносити компілятивний «Звід піфагорійського вчення» в десяти книгах Ямвлиха, із яких до нашого часу дійшли лише чотири з них. Так наприклад у першій книзі мова йде про життя Піфагора та історію піфагорійського союзу; у другій – міститься екзегетика тридцяти девяти висловлювань Піфагора; у третій — йдеться про природу чисел і здібності чисел служити відображенням умодосяжного та чуттєвого світу; у четвертій – коментарі до введення в Нікомахову арифметику; у п’ятій та шостій – викладені основні принципи арифметики Піфагора, які поширюються як на природу так і на суспільство; у сьомій – містяться роздуми містичного числового значення.
Якщо ж взяти в цілій структурі, то усі твори Ямвлиха являли собою завершальний нарис вчення Піфагора, що здатне охопити традиційні частини усієї філософії: етику та фізику, а також й теологію.
До неоплатонівського періоду вже слід відносити різні трактати: «Про душу», коментарі до діалогів Платона; коментарі до категорій Арістотеля; різні листи, адресовані учням «Про добродійство», «Про виховання дітей»; «Про мужність»; «Про користь шлюбу».
До халдейського періоду варто віднести теологічні твори Ямвлиха, із яких один все ж таки дійшов до нас. Твір має назву «Відповідь вчителя Абамона на лист Порфирія до Анебона та розв’язання труднощів, що містяться у ньому» (складає 10 книг); крім них ще відома праця під назвою «Про єгипетські містерії», яка була перекладена Марсіліо Фічіно у 1497 році.
Інші ж праці були написані Ямвлихом ще при житті Порфирія, особливо трактат «Про богів»; «Про символи»; «Платонівська теологія», в тому числі ним було написано коментарі до «Халдейських Оракулів» (складали двадцять вісім книг), на превеликий жаль були втрачені.
Філософ Ямвлих помирає близько 325 року в Антиохії.
Богдан Стрикалюк
