Справа в тому, що люди завжди повалені зовнішнім фактором. Все що відбувається поза впливає на життя, на психологію людини. Правда з роками люди починають засвоювати деякі «правила» завдяки яких можуть контролювати ці дії. Однак це вміння приходить лише з роками. І частіше буває, що втрачений дорогоцінний час. Адже саме в дитинстві у людини налагоджується базова довіра до оточуючих (це внутрішнє відчуття того, що тобі люблять і що навколишній світ не налаштований проти тебе). А якщо цього немає, за різними обставинами (розлучення батьків, погане або ж занадто суворе ставлення до дитини, авторитарне виховання та інше) то подорослішавши, жінка вже не може будувати нормальні відносини.
Адже розлучення завжди сприймається дитиною, як втрата. І в більшості випадків вони звинувачують саме себе за те, що у батьків шлюб розпався. Або ж батьки можуть продовжувати жити разом, навіть більшу частину дня бути в дома з дітьми, проте на емоційному рівні вони можуть бути дуже далекі від своїх дітей.
Проблема в тому, що у тих жінок, в дитинстві яких було, стільки травм і втрат, вже навіть на тілесному рівні відчувають біль, і дискомфорт при яких би там не було відносинах. У цій ситуації складність в тому, що такі жінки самі навіть не можуть усвідомлювати, що насправді вони не хочуть довгих відносин . Так як це все глибоко всередині, в підсвідомому рівні.
Для того, щоб знайти вихід з цієї проблеми спершу необхідно зрозуміти що є причиною вашої самотності? Якщо проблема походить ще з дитинства, то тут необхідно «вирости» з цього стану.
Почуття безпеки або базова довіри це почуття, яке прищеплюють в дитині батьки.
І що найважливіше, необхідно змінити ставлення і мислення. Замість того, щоб мучити самого себе, дивлячись і перераховуючи все те, чого немає, потрібно дивитися на все те, чого вже досягли. Правильне мислення це запорука успіху. Адже в нашому житті все починається з думки.
І, звичайно ж, не треба боятися змін. Багато жінок думають, що вони не в силі щось змінити, що мабуть це їх доля і що потрібно тільки змиритися з тим, що є. Насправді це далеко не так. Якщо сидіти і жаліти себе днями безперервно це ні до чого доброго не призведе. Треба зважитися на крок, адже не дарма кажуть, дорога починається з першого кроку.
Ольга Степаненко
