Однією із великих фігур в російській філософській думці ХХ століття виступає Володимир Соловйов. Він ще мало досліджений наукою. Важкість становить його надзвичайна складна креативна натура.Тим, що досліджують Соловйова в очі кидається великий духовний неспокій мислителя, його переживання, болючі відчуття про коливання та при речення старого світу. Соловйов передчував наближення подій світового катастрофічного характеру, переживав кінець одного історичного періоду і початок нових часів.
Життя і твори В. Соловйова надалі залишаються предметом академічного вивчення і найбільше хвилюють сучасних читачів – прихильників літературної творчості.
Володимир Соловйов народився взимку 1853 року у Москві, в родині російського історика Серігія Соловйова. З ранніх літ Соловйов прагнув до духовності. Батько Соловйова мав суворий характер, а також вирізнявся своєю систематичністю на заняттях по історії. Тому вже через рік видавав по одному тому книги «Історія Росії з найдавніших часів». А таких томів нараховувалося близько двадцяти дев’яти.
У родині Соловйових була сувора дисципліна, що власне давало можливість для продуктивної наукової діяльності. « Історія Росії» розцінювалася сучасними істориками досить високо. У молоді роки батько Соловйова слухав французьких філософів Гізо та Мішлє, але історичний процес розумів як органічність, тим самим зробивши і свій внесок розвиток держави – Росії. В тім налаштований був досить прогресивно та ліберально.
Слід відмітити, що матір Володимира Соловйова – Поліксена мала україно – польські корені, так як її нащадком був мислитель ХVІІІ століття Григорій Сковорода. У 1864 р. – Володимир Соловйов отримує середню освіту при московській гімназії № 5, тоді як вищу освіту здобув у Московському університеті в 1873 році. Дуже рано Володимир починає читати праці слов’янофілів та великих німецьких ідеалістів. Соловйов читав не тільки їх, а й вульгарних матеріалістів, переживши матеріалістичний напрямок.
Матеріалістичні погляди заставили Соловйова уникати церковного спілкування, довели до того, що Володимир викинув ікони з вікна своєї кімнати. В тім така поведінка сина Сергія Соловйова викликала у нього гнів. Сергій Соловйов не намагався насильно внушати релігію в уми своїх дітей, а тому до читання Володимиром праць вільнодумців він відносився зовсім спокійно, вважаючи їх «хворобою синового росту».
А щодо лібералізму в родині Соловйових слід зазначити наступне: після звістки про заслання письменника і російського філософа Чершишевського і батько і син були настільки пригнічені відношенням російської влади до таких людей. Одинадцятирічний Володимир вважав такий вчинок несправедливим по відношенню до Чернишевського.
Вступ на фізико – математичний факультет без жодного сумніву був пов’язаний з впливом матеріалізму на Соловйова. На факультеті крім математики і фізики, викладалися ще й природознавчі науки. Сам філософ захоплювався біологією, а найбільше зоологією та ботанікою (науки про тварин і рослин). Він часто провалював екзамени на фізико – математичному, перебуваючи на другому курсі навчання. Проваливши екзамен на попередньому факультеті він міг переходити на історико – філологічний факультет.
Тут почав з ретельністю вивчати філософські науки. Соловйов відчував деяку пристрасть до філософії,особливо до Хом’якова, німецьких мислителів Шелінга та Гегеля, Канта, Фіхте.
У 1874 р. – пише та вдало захищає магістерську дисертацію. За одними із свідчень, Соловйов міг перебувати у МДА після закінчення університету та захисту своєї роботи. Проживав у Сергієвому Посаді (сучасний Загорськ), лекції майже не відвідував, не заводив ніяких знайомств зі студентами Московської духовної академії. Але духовний заклад не зробив якісь зміни у натурі філософа. Соловйов потратив цілий рік для того, щоб зробити підготовку для дискусії стосовно філософських та богословських концепцій, дечому повчитися у професорів академії.
Професор проводили традиційну на той час богословську лінію, яка настільки була далекою від філософської системи молодого Володимира Соловйова. Проте ці необхідні богословські знання лягли в основу написання дисертації двадцяти однорічним Соловйовим. Вражаючим стало те, що дисертаційна робота містила близько декілька десятків сторінок, не маючи взагалі ніякого наукового апарату, в тім опиралися на міцну обґрунтовану теорію. Дисертація свідчить про наполегливість, простоту, чіткість мислення, переконання та імовірність філософа.
Влітку 1876 р. – Соловйов береться за викладання у Московському університеті. Навесні 1877 р. – перевівся з Москви у Петербург. Стає членом Вченого комітету Міністерства народної просвіти, паралельно викладає у Петербурзькому університеті.
У 1880 р. – у Петербурзі захищає докторську дисертацію. У 1881 р. – Соловйов закінчує свою викладацьку діяльність публічною лекцією, в якій закликав до гуманності владу помилувати вбивць імператора Олександра ІІ. Вчинок Соловйова видався для сановників наївним, хоч і був переповнений християнського всепрощення.
Соловйов різко виступає з протест ом проти революційного насилля. Прочитання лекції викликало агресивність зі сторони начальника міста, який бажав суворо покарати Володимира Соловйова. Міністр внутрішніх справ Росії Лорісом – Меліковим було надіслано записку, в якій було вказано про несумісність покарання для Володимира Соловйова, так як той є глибоко віруючою людиною та сином російського історика, попереднього ректора Московського університету — Сергія Соловйова.
Імператор Олександр ІІІ став вважати сина Соловйова психопатом, дивуючись звідки у такого видатного історика такий син, якого Побідоносцев йменував «безумним». Володимир Соловйов по добрій волі пішов з університету, мислячи, що стільки багато галасу піднялося за його лекцію, оскільки сам не любив примусових моментів: лекційні програми, розклад лекцій, екзаменів для студентів, вчених рад, відгуків.
Він почав відчувати у собі биття крові проповідника , публіциста, критика, поета, пророка, людини, що віддана духовним інтересам. Соловйов замається творчою діяльністю, про що свідчать низки його праць. У 1886 р. — світ побачила його перша праця «Історія та майбутність теократії» (із трьох запланованих томів). У 1889 р. – на французьку мову була перекладена праця «Росія та вселенська церква».
У площині богослов’я він зустрічає багато ворогів, йому забороняють друкувати твори на церковну тематику. В тім філософ не здається, знаходить себе через пронизливий глибокий розум та широку натуру. Хоч він і не торкався богослов’я, проте знайшов іншу цікаву роботу з літературним, критичним естетичним напрямом.
У 1895 р. – Соловйов повертається до філософії. жив без родини, без занять, проживав у своїх друзів та закордоном. Взимку 1900 р. – Соловйова обирають почесним академіком Академії наук, проте таке обрання стало запізнілим і для самого філософа. Влітку 1900 р. – Володимир Соловйов змушений був приїхати у підмосковний маєток професора Трубецького. Влітку 1900 року від хвороби артеріосклерозу та нирок відійшов у вічність сорока семирічний Володимир Сергійович Соловйов.
Видатного російського світоча було поховано поруч з могилою Сергія Соловйова на кладовищі Новодівочому.
Богдан Стрикалюк
