В’їзд Господа нашого Ісуса Христа до міста Єрусалиму – це надзвичайна і важлива подія у Священній історії Нового Завіту, тому що вона стосується усіх нас, бо Господь свідомо йде на страждання, стаючи таким чином викупительною жертвою за наші гріхи.Його славний і урочистий в’їзд у місто був передбачений старозавітнім пророком Захарією, який стверджує, що до дочки Сіонської (мається на увазі місто Єрусалим) має прибути цар, який буде сидіти на молодому осляті. Варто зауважити, що вхід Господній відрізнявся від тріумфальних входжень переможців, які їхали на білих конях, з розкішними військовими колісницями, за якими йшли солдати, що вели полонених рабів. Ця картина навіювала на жителів міста страх, бо жодна війна не могла б обійтися без пролиття крові.
Ісус Христос, Людина і Син Божий не вимагав принесення людських жертв і пролиття крові, тому що Сам став слугою для усіх, і Він не приїхав на коні як тріумфатор, але прийнявши образ смиренного слуги, був покірним до смерті хресної. Жителі міста Єрусалима, а особливо діти,коли побачили, що Син Божий наближається до них від Оливної гори, з великою радістю, несучи пальмові віття, виголошували: осанна! Благословен, хто йде в ім’я Господнє, цар Ізраїлів! (Ін.12,13-14)
Таким чином здійснюються слова пророцтва царя і пророка Давида, що стосуються Ісуса Христа: «Із уст дітей і немовлят вчинив єси хвалу перед ворогами Твоїми, щоб знищити ворога і месника (Псалом 8, 3). За поясненням слів святителя Івана Золотоустого, під образом «ворога і месника» слід розуміти диявола, і ось якраз діти у євангельській події осоромлюють ворога людського роду, проголошуючи спасіння, що вже зійшло з небес, тобто Ісуса Христа.
Фарисеї, книжники, старійшини первосвященики стали обурюватися через слова «осанна Сину Давидовому», запитуючи у Христа: «Чуєш, що кажуть вони?» , а Христос прямо їм процитував пророцтво із псалма царя Давида. Духовні вожді Єрусалимського храму боялися Ісуса Христа, тому що Його підтримував народ, а очищення храму від торгівлі їх настільки перелякало, що вони втратили повсякденну матеріальну наживу. Начальники юдейські більше переживали за себе, за свою шкіру, оббираючи свій власний народ до нитки, а Господь зупинив їхнє беззаконня.
Випадок у храмі, і біля воріт Єрусалима дав змогу замислитись іудейським первосвященикам, книжникам і фарисеям – служителям закону Мойсеєвого, які шукали будь-якої нагоди, щоб призупинити земне життя Ісуса Христа. Вчитель іудейського закону кожного дня навчав людей у Єрусалимському храмі, щовечора молився на Єлеонській (Оливній) горі.
Народ Ізраїля приходив зранку, щоб послухати проповіді Спасителя у храмі. Люди спочатку не розуміли слів Сина Божого, лише згодом почали сприймати слова про Царство Боже, Євангеліє, притчі і інше.
Книжники, фарисеї і інші разом з ними бажали бачити своїми власними очима Месію у войовничому вигляді, який звільнить їх від гніту Римської імперії, а натомість зустріли слугу Божого, Який виконує волю Свого Отця. Фарисеї, які уважно виконували старозавітній закон, стали прикриватися ним як тінню, матеріальне багатство засліпило їхні очі, душа їхня стала духовно сліпою через віру в Єдиного Бога.
Ми, віруючі християни повинні зрозуміти, що Ісус Христос не бажав, щоб Йому служили, але послужив для нас. Старозавітні пророки Мойсей та Ілля на Фаворській горі розмовляли з Ним про те, що Він має закінчити Своє життя хресною смертю в місті Єрусалимі, про це не знали навіть Його учні – святі апостоли. Старозавітні пророцтва здійснюються одне за одним.
Христос як Людина переживає ці останні радощі життя, які пізніше перетворяться на страждання, сум, тривогу, відчуття самотності, неминучий біль, передчуття людського страху, і все це закінчиться осудженням єврейського народу, який виголошував «Осанна» (з єврейської — спасіння на висоті), а через кілька днів кричатиме: «Розіпни! Розіпни його!»
Ось так і відбувається у житті священика, якого Бог посилає людям. Спочатку всі в один голос вигукують «Осанна», а проходить період часу вже починають кричати «Розіпни! Розіпни його!»
Тож шановні християни ! Не будьмо такими жорстокосердими по відношенню один до одного, адже Христос вчить нас любові, тому заради нас Він як Цар слави в’їжджає в Єрусалим, щоб віддати Своє життя заради спасіння усього людства. Ми є свідками чудес воскрешення чотириденного Лазаря із гробу Христом, радіємо як ті діти, несучи пальмові віття, виголошуючи Переможцеві смерті: Осанна вишніх! Благословен, хто йде в ім’я Господнє!
Прославляємо Сина Божого, Який заради нашого спасіння зійшов на Землю, щоб підвести усіх, що впали в Адамів гріх, віддавши Тіло Своє на розп’яття, і викупивши нас Своєю Чесною Кров’ю від прокляття і смерті.
Богдан Стрикалюк
Магістр релігієзнавства
