Історія філософії

Вілфрід Селларс: життя та філософія

Вілфрід Селларс (20 травня 1912, Енн-Арбор, штат Мічиган, США — 2 липня 1989, Піттсбург, Пенсильванія) — видатний американський філософ, чиї роботи значно вплинули на сучасну епістемологію, філософію свідомості та натуралізм. Селларс відомий своєю критикою традиційних концепцій розуму і знання, а також прагненням узгодити науковий світогляд із уявленням про людину як морального та раціонального суб’єкта.

Вілфрід Селларс: життя та філософія

Вілфрід Селларс народився у сім’ї видатного канадського філософа Роя Селларса, що вплинуло на його ранні інтелектуальні інтереси. Вілфрід здобув освіту в Університеті Мічигану та Університеті Буффало. Завдяки стипендії Роудса він продовжив навчання в Оксфордському університеті, де здобув ступені бакалавра (1936) і магістра (1940) з філософії, політики та економіки.

Його академічна кар’єра розпочалася в 1938 році в Університеті Айови. Під час Другої світової війни Селларс служив офіцером розвідки у ВМС США (1943–1946). Після війни він викладав у кількох провідних університетах, зокрема в Університеті Міннесоти, Єльському університеті та Університеті Піттсбурга, де працював до кінця свого життя як професор філософії та науковий дослідник.

Однією з найважливіших праць Селларса стало есе «Емпіризм і філософія розуму» (1956), яке змінило підхід до епістемології та філософії свідомості. У цьому творі він атакував «міф даності» — ідею, що людина може мати безпосереднє та безсумнівне знання про свій чуттєвий досвід. Ця концепція, що бере початок від картезіанської традиції, піддавалась гострій критиці за свою неспроможність пояснити складність процесів сприйняття та концептуалізації.

Селларс стверджував, що знання завжди є результатом інтерпретації та концептуального оформлення. Його ідеї сприяли розвитку нових підходів до теорій розуму, які підкреслюють соціальну та мовну природу пізнання.

У праці «Філософія та науковий образ людини» (1960) Селларс запропонував узгодити два фундаментальні способи розуміння світу:

  1. «Науковий образ» — результат теоретичних конструктів і методів природничих наук.
  2. «Явний образ» — уявлення про людину як морально відповідальну особу та суб’єкта досвіду.

Ці образи, за Селларсом, необхідно об’єднати в єдиний «синоптичний погляд», що включає як емпіричне, так і нормативне вимірювання людського досвіду.

Ідеї Селларса значно вплинули на філософів другої половини XX століття, зокрема на розвиток аналітичної філософії, філософії свідомості та епістемології. Його праці залишаються актуальними для сучасних досліджень у сферах натуралізму, теорії знання та мовної філософії. Хоча його ім’я не так відоме широкій аудиторії, як Декарт чи Кант, внесок Селларса у філософію продовжує формувати сучасну наукову думку.

Іван Гудзенко

Яка твоя реакція?

Радість
0
Щастя
0
Любов
0
Не завдоволений
0
Тупо
0

Интересно почитать:

Также в категории:Історія філософії