Народившись у родині паризького ремісника, Кузен здобув освіту в ліцеї Карла Великого, а згодом у Вищій нормальній школі. Його ранній інтелектуальний розвиток формувався під впливом праць Джона Локка, Кондильяка та шотландської школи «здорового глузду», що підкреслювало роль досвіду в пізнанні.
У 1817–1818 роках він відвідав Німеччину, де зустрівся з Гегелем і Шеллінгом, що стало поворотним моментом у його філософській еволюції. Політичні зміни у Франції 1820-х років призвели до його звільнення з Сорбони та ув’язнення в Пруссії (1824–1825), де він працював над перекладами Платона та Декарта.
Після реставрації монархії Кузен повернувся до академічної діяльності, ставши директором École Normale (1834) та міністром народної освіти (1840). Його зусиллями було реформовано французьку початкову освіту, зокрема через законопроєкт 1833 року, що заклав основи для централізації та стандартизації навчання .
Філософська доктрина: еклектизм і спіритуалізм
Кузен визначав свою філософію як еклектизм — мистецтво об’єднання найважливіших ідей з різних систем. Він вважав, що кожна філософія неповна, але не хибна, і лише синтез може наблизитися до істини 19. На противагу механістичному підходу Просвітництва, він розвивав спіритуалізм, де основою пізнання виступала психологія як наука про свідомість.
Три аспекти — воля, почуття та розум — стали стрижнем його теорії. Воля, за Кузеном, є джерелом індивідуальної активності, а її аналіз дозволяє зрозуміти причинність у філософії. Ці ідеї, запозичені у Мен де Бірана, вплинули на розвиток французького персоналізму .
Як міністр освіти, Кузен ініціював системні зміни, спрямовані на створення єдиної державної освітньої моделі. Його візит до Німеччини для вивчення педагогічних методів завершився прийняттям закону 1833 року, який:
Централізував управління — створив ієрархічну систему шкіл під контролем уряду.
Впровадив обов’язкову початкову освіту — з акцентом на моральне виховання.
Стандартизував навчальні програми — включивши філософію як обов’язковий предмет.
Кузен популяризував німецький ідеалізм у Франції, переклавши твори Гегеля та інтегрувавши їх у академічний дискурс. Його історичні праці, зокрема «Французьке суспільство XVII століття», демонструють зв’язок між філософією, культурою та політикою. Сьогодні його підхід до біографічного аналізу в історії філософії розглядається як передвісник міждисциплінарних досліджень.
Іван Гудзенко
