У цій країні Веніаміну вдалося навернути в християнську віру чимало персів, які сповідували язичництво. Звістка про мужнього християнина дійшла до перського правителя, який донедавна стратив єпископа Авду, то ж тепер настала черга для молодого сміливця, котрий зробив виклик язичникам. Іздігерд І давно чекав нагоди ближче познайомитися із відважним Веніаміном.
Нарешті прийшов час і зійшлися зовсім протилежні світогляди. Іздігердом І Веніаміана було ув’язнено. Два роки християнин мучився у в’язниці. Про в’язня почув посол від візантійського імператора Феодосія. Прибувши до двору шаха в першу чергу просив того звільнити Веніаміна. Натомість наступник перського трону, Ізігердів син – Варахран погодився за однієї умови: припинення християнської проповіді. Здавалося усіх домовленостей досягнуто і утримується поручительство, проте християнин не відмовився від свого.
Веніамін не зміг змиритися з припиненням проповіді, а тому надалі виконував свій обов’язок. З його допомогою язичники ставали християнами. Чисельність збільшувалася. Через порушення умов, Веніамін був схоплений і відправлений до Суз. На суді виступив з викривальною промовою щодо язичницької омани. Шахан-шах довго слухав слова Веніаміна і запалився гнівом.
Він наказав аби Веніаміна за його слова віддали тортурам. Самі кати знемагали фізично завдаючи болі святому. Для початку взяли двадцять загострених шпиць і пхали їх під нігті. Веніамін терпів різку нестерпну біль. Самим страшним виявилося саджання на палю. Кров мученика почала стікати на загострений кілок. Від довгих мук святий помер 424 року. Шанують святого в православній, католицькій та стародавніх церквах Сходу 26 жовтня.
Панас Вернигора
