Починаючи з Євангелія від Марка (бл. 70 р. н. е.), усі Євангелія розповідають про страждання та смерть Ісуса з Назарету, єврейського пророка, який проголосив, що Бог Ізраїлю незабаром встановить своє правління на землі. «Песах» на івриті, «Пасха» на грецькій, був одним із трьох обов’язкових свят паломництва в стародавньому юдаїзмі.
Песах відтворив історію рабства євреїв у Єгипті, коли Бог визволив їх від гноблення фараона (як розповідається у Вихід 12). У якості десятої й останньої кари на Єгипет Бог пошле ангела смерті серед єгиптян. Щоб захистити євреїв, вони повинні були зарізати ягня і помазати його кров’ю свої двері. У книзі Вихід міститься наказ, згідно з яким євреї мали відтворювати та святкувати цю подію щороку. Баранина мала бути забита 14-го дня місяця нісана, а з’їдена 15-го. Євреї дотримувалися місячного календаря, тому він не завжди припадав на один і той же день кожного року.
Саме під час цього свята Рим стратив Ісуса. Після смерті його тіло було покладено в сусідню гробницю. Його послідовники пішли до гробниці в неділю вранці, але побачили, що його тіло зникло. Його послідовники проголосили, що він воскрес із мертвих Богом. Цю центральну подію воскресіння відзначали як найважливішу подію в житті Ісуса. Різдво почали святкувати лише після навернення римського імператора Костянтина I у 312 році нашої ери.
Послідовники Ісуса донесли його послання до міст Східної Римської імперії, де язичники (не євреї) незабаром перевищили кількість послідовників євреїв. Для язичників історія про вмираючого та воскресаючого бога здалася б досить знайомою. Існували місцеві культи, відомі як «таємничі культи», які вимагали таємних ритуалів ініціації. Головні з них були зосереджені на богах і богинях, таких як Деметра та Діоніс, які зазнали смерті, але потім воскресли.
Коріння цього свята сягає глибокої історії, а його символіка та значення перетинаються з різноманітними культурними та релігійними течіями. Великдень надихає на віру, надію та відзначення нового життя, що робить його важливим святом для мільйонів людей незалежно від їхнього віросповідання чи культурного походження.
Іван Гудзенко
