Історія
Походження Великої Моравії не до кінця зрозуміло. За легендою, державу заснував варяг Рюрик, але підтвердженню цьому не має. Відомо, що у VII-VIII століттях на території Центральної Європи існувала держава Само, що охоплювала більшу частину території Великої Моравії. За згадками візантійських істориків, Само була великою та могутньою державою.
У 833 році Велика Моравія оголосила про свою незалежність від Візантії. У 863-869 роках на троні Великої Моравії сидів Ростислав, який запрошував до країни вчителів та місіонерів зі Сходу. Одні них, Кирило і Мефодій,які створили азбуку глаголицю та переклали для місцевих жителів священні книги на їхню рідну мову. Це стало початком розвитку слов’янської писемності та культури.
Розвиток та занепад
У період з 870-894 року на троні Великої Моравії сидів Святополк I, який організував успішні війни проти сусідніх держав. Проте у 894 році Святополк I помер, а трон успадкував його син Моймір. Це стало початком занепаду Великої Моравії. Моймір був слабким правителем і держава стала стикатися зі зростаючим тиском від інших держав. У 907 році Велика Моравія була розбита угорськими загонами, а християнські святині були знищені.
Після занепаду Великої Моравії, територія держави була розділена між сусідніми державами, включаючи Чехію та Угорщину. Проте культурний вплив Великої Моравії продовжив існувати. Азбука глаголиця, розроблена Кирилом і Мефодієм використовувалася на території Східної та Центральної Європи до початку XVIII століття. Культурна спадщина Великої Моравії, включаючи книги, монументи та музеї, продовжує бути джерелом досліджень для істориків та археологів.
Велика Моравія була важливою державою у середньовічній Європі, яка мала значний вплив на культуру та релігію регіону. Розробка азбуки глаголиці та переклад книг на місцеву мову стало важливим кроком у розвитку слов’янської писемності та культури. Проте після занепаду Великої Моравії територія держави була розділена між іншими державами. Незважаючи на це, культурна спадщина Великої Моравії продовжує бути важливим джерелом досліджень для науковців та дослідників.
Іван Гудзенко
