Досить чітко представлене вегетаріанство в Індії. Про це дізнаємося саме із текстів ведичної літератури, досліджень Мегасфена, Фа-хсіна, які ще в V столітті здійснили подорож в Індію у пошуках оригіналів сакральних ведичних писань.
У Писаннях чітко вказується про дозволену і заборонену їжу індуїстам. Тому споживання тваринної їжі для індуїстів заборонено. Так «Махабхарата» наводить приклад пояснення Юдхіштхірі воїном Бхішмою наступного: тваринне м’ясо прирівнюється до дитячої плоті, безумцями і найгіршими людьми вважаються ті, що таке роблять. Через те неодноразово про це йдеться в Махабхараті: їсти нечисту їжу не вважається злочином, ніж м’ясну (тут розуміється дотримання релігійного принципу чистоти брахманами).
Інше ж писання «Манусмріті» подається: стримування людиною від будь-якого м’яса, оскільки його поїдання призводить до вбивств та бандхи (кармічного рабства). Ще один ведичний текст підтверджує істинність слів Махараджі Парікшіти, за яким вбивця тварини не здатна зрозуміти послання Великої Істини. Тобто, за Ведами, для досягнення духовної мудрості потрібне вегетаріанство.
В «Рамаяні» можна побачити також натяк на вегетаріанство: піднесені люди – нащадки Ікшвака намагаються уникнути мясної їжі, ахімси –раті (уникнення насилля у будь-якій формі ). Навіть кшатрії (воїни) не дозволяли собі спуститися до бездумної жорстокості. Від такого насилля старалися захищати інших. Бгхагавад-гіта якраз навчає не чинити насилля, жорстокості, хоч повна відсутність насилля не є можливою.
Досить яскравим порівнянням звучать слова Махатми Ганді: навіть в насиллі бачимо милосердя, усвідомлюємо, що необхідне утримання п’яного від поганих вчинків, а найвищим обов’язком бачу вбивство собаки в агонії або ж людини, що заражена сказом, адже тут показані ті приклади, що в жорстокості приховується милосердя. Відтак утримання від насилля повинне мати здоровий глузд, а практика має здійснюватися безпосередньо з допомогою досвідчених вчителів, суворо слідуючи Писанню.
З точки зору науковця Дасгупти, коментування ним вчення «Гіти» допускається насилля в милосерді, але з благою метою – збереження суспільного спокою та благополуччя людей (приклад хижого звіра та збереження худоби від нього). Такий принцип загальноприйнятий у воїнів (кшатріїв), він є важливішим за будь-які абстракції, наприклад нерозбірливого милосердя, що може призвести до зла аніж добра.
Необхідно пам’ятати, що за основним ведичним принципом вчень, діяння має звершуватися у повній покорі Божій волі, чи це буде мрігайя (полювання) на перший погляд здається гріхом, але може стати викупом тапи (аскези) та мад-упашрайї (послухом Господу). Покірність і є тим наріжним каменем ведичної релігії. У Вараха Пурані ведеться цікава розповідь про двох людей: мисливця та вегетаріанця, але різниця їх у тому, що перший, хоч вбивав тварину, проте не забував приносити її в жертву. Вегатаріанець не приносив взагалі ніякої жертви із злаків, котрі збирав (розтратив багато життів). Висновок такий: селянин, хоч і був вегетаріанцем, але став найбільший грішник, на відміну від мисливця заплямував себе маха-хімсою (великим вбивством), через те поїдаючи плоть, не приносив сакральну жертву. Цей приклад навчає людей не забувати про покірність волі Всевишньому.
А це означає, все, що тільки робить людина, споживає їжу, притримується аскези – призначене для Господа Крішни. Тобто Ним усе може бути прийняте, як сказано в «Гіті»: листочок, квітка, плід, вода, тоді ж як у Ведах – фрукти, різні овочі, злаки, горіхи і навіть молоко, ні тварин, птахів, риби, яєць у жертву не приносять.
І в такий спосіб ця покірність слову Божому, пророкам за ведичною традицією приведе нас до вегетаріанства. Власне те, що в результаті підношень індуїсти залишають отримало назву прасаду (милості Божої). Вегетаріанську їжу роздають у святилищах: храм Шрі Рангаму (південна частина Індії), Джаганнатхи Мандіру (Пурі, штату Орісса).
Першим, хто скуштував вегетаріанську їжу після принесення в жертву Богу був ведичний мудрець Нарада Муні. Найбільше вегетаріанства дотримуються в релігійній течії Міжнародного товариства свідомості Крішни. Через те не тільки в храмах, а й ресторанах цієї спільноти завжди можна зустріти тільки прасад ( освячену вегетаріанську їжу).
Якщо ми візьмемо індуїзм повністю, то тварини у ньому мають прямі асоціації з тими чи іншими уособленнями богів, до яких приділена особлива увага представників індуїстської релігії, наприклад Хануман – бог-мавпа, Ганеш – бог-слон, а також багато інших.
Проголошені Стівеном Гельбергом слова дають можливість людству замислитися: людина здатна вважати себе релігійною, проте будучи прив’язаною до мирського способу життя, не відчуваючи власної душі, не відчуває її в інших істотах; не замислюючись вбиває та з’їдає їхні залишки. Сприймаючи ідеологію матеріалізму, за якою життя – просто біологічна функція без душі. В такому віруючому браку морального почуття, співстраждання, коли не боїться кривавої жорстокості, схвалюючи її перетворюється в хижака у людському обличчі.
Яскрава розповідь про Шіванаду, паломників та собаку є прямим підтвердженням того, що й тварини виявляють свою вдячність крім людини, ще й Богу. Собака, яка прив’язалася до групи людей кожного дня була нагодована Шіванандою з освяченого прасаду. І те, що Шіванада, який втратив її під час подорожі і знайшов біля ніг святого Шрі Чайтаньї, прославивши Крішну, не є випадковістю. Адже тварини заслуговують такого ж блаженного життя як і люди. Писання засвідчує, що через милість Чайтаньї у собаці пробуджується любов до Крішни, так як з тіла тварини душа повертається в вічне блаженство.
Відповідно ж у сучасному світі віруючими вайшнавітами Шрі-Чайанья –чарітамріта є частиною канонічних Вед. Отож, релігійна традиція не просто підкреслює важливе значення вегетаріанства, але настоює та тому, щоб живі істоти були духовно рівні.
На думку індуїстів, якщо слони здатні танцювати з левами, а собакам відкритий прямий шлях в Царство Боже, то перебуваючи у такому духовному статусі, чи може людина спричиняти їм муки та вбивство. Тому недаремно індуїзм ставить з обережністю та захищає живі душі (принцип ахімси).
Вегетаріанство є саме тим знаком розуміння, за яким усі живі істоти є духовно рівними. Це доводиться на основі вказівок із текстів священних писань як загальноприйнята норма та поведінка індуїстського суспільства.
В іудаїзмі, ісламі, сикхізмі, в тому ж самому зороастризмі не знаходимо чітко сформульованого ставлення до вегетаріанства. Цікавий і той факт, що буддисти має особистий вибір у слідуванні чи не дотриманні вегетаріанської дієти. У сикхістів, подібно ж як в індуїстів з раціону виключається телятина. І як вказує практика, сикхісти менше використовують у їжу м’яса, на відміну від Заходу.
Пегас
