В етимології слова, при його розборі нам варто зрозуміти його смислове навантаження. Так від слова «rāga» йде похідний корінь rañj і в перекладі означає – фарбування. Тобто людина фарбується кольорами почуттів. З кольором виникають різні асоціації, пов’язані з приналежністю до однієї із варн (каст в індуїзмі), соціального класу. До речі, слово «варна» в санскритському перекладі – колір.
Для вайраг’ї характерним є відречення, безпристрасність, не має потягу до об’єктів чуттєвого задоволення. Її досягають безпосередньо через практику усвідомлення духовної істини та пізнання людиною себе як Атмана. Вайраг’я займає семантичний ряд поряд з індуїстськими термінами аскетизму: санньясою, тьягою, парітьягою. Але це є не фізична стриманість, відхід від світу, а швидше той внутрішній стан людини, де свідомість осягнувши земну тлінність, відсторонюється від почуття та об’єкту дійсності, тобто є емоційно нефарбованим.
Людина, яка стараєтьс досягнути стану вайраг’ї, здатна сприймати однаково щастя та нещастя: спокій та умиротворення у свідомості людини не мають бути порушеними зовнішніми чи внутрішніми факторами.
Сама ж ідея зароджується в період другої половини І тисячоліття до нашої ери в ранній Упанішаді, де на зміну ведичному ідеалу приходить ідеал пізнання, котрий не пов’язаний з цим світом. Подальший розвиток цієї ідеї прослідковується у Бхагават-гіті. У ній згадано про неї як метод самоконтролю, один із способів приборкання ума, що необхідно для звільнення. Якщо у ведичних текстах вайраг’я – це крок до виходу зі світу, то тут – ідеал існування у світі.
Крішна пропонує концепцію незацікавленого діяння, за якою людина продовжує активний спосіб життя, будучи недоторканою ним, дистанціюючись внутрішньо від усілякого переживання. По суті кажучи, людина все таки зберігає стан звичайного життя, виконує дхарму, не є підвладною сансарі, досягає мокші.
За Шанкарою, такий стан може бути прийнятий людиною з двох причин: першої — через життєвий досвід і терпіння нещасть при пізнанні тлінності світу, другої – дароване людині знання, божественне одкровення. На думку послідовника Шанкари, Відьяраньї, вайраг’я – перехідний етап на шляху відходу від мирського життя.
Пегас
