Хронологія подій
Вчені вказують на кілька хвиль депортації євреїв. Перша депортація, ймовірно, відбулася у 597 році до н.е., коли цар Єгояхін разом із родиною, двором та тисячами робітників був відправлений у вигнання. Друга велика хвиля депортації сталася після знищення Єрусалиму Навуходоносором у 586 році до н.е. В залежності від обраної хронології, тривалість полону оцінюється від 48 до 70 років.
Життя в Вавилонському полоні
Незважаючи на складні умови, євреї зберегли свою національну та релігійну ідентичність. Вони створили організовані громади під керівництвом старійшин та підтримували релігійні обряди, такі як дотримання суботи, релігійних свят та обрізання. Відсутність храму змусила їх шукати нові форми релігійного життя, і ймовірно, саме тоді почали з’являтися перші синагоги.
Роль пророків
Пророки, такі як Єзекіїль, підтримували надію на повернення додому та укріплювали віру серед євреїв. Їхні пророчі послання наголошували на необхідності зберігати віру та надію на майбутнє звільнення.
Повернення до Палестини
Коли Кір Великий захопив Вавилон, він надав євреям дозвіл повернутися на батьківщину. Його політика релігійної толерантності відображена в єврейських текстах, таких як Ісая 45:1-3, де Кір названий Божим помазаником. Деякі євреї негайно повернулися до Палестини, інші залишилися у Вавилонії, заснувавши першу велику єврейську діаспору.
Вавилонський полон був важливим періодом в історії єврейського народу, який вплинув на їх релігійне та національне самоусвідомлення. Цей час сприяв зміцненню єврейської ідентичності, розвитку нових релігійних практик та створенню діаспорних громад, які відіграли значну роль у подальшій історії юдаїзму.
Іван Гудзенко
