Історія

Валтасар — останній співправитель Вавилону

Валтасар, старший син царя Набоніда, був одним з найбільш загадкових фігур в історії стародавнього Вавилону. Його правління, хоч і було недовгим, і збіглося з останніми днями Вавилонської імперії. Він відомий переважно з біблійних джерел, таких як Книга Даниїла, а також з пізнішої праці Ксенофонта, «Кіропедія». Проте, реальне історичне існування Валтасара було підтверджено лише у 1854 році, коли його ім’я з’явилося у вавилонських клинописних написах.

Походження і політична ситуація

Валтасар - останній співправитель Вавилону

Історичні джерела свідчать, що Валтасар був старшим сином Набоніда, царя Вавилону, який правив з 555 по 539 рік до н.е. Згідно з клинописними текстами, Валтасар став співправителем свого батька, коли той пішов у добровільне вигнання у Тейму, розташовану в північній Аравії, близько 550 року до н.е. Набонід, незважаючи на свою відсутність, продовжував утримувати владу формально, але фактично керівництво Вавилоном і його військами було покладене на Валтасара.

Валтасар, хоча й був співправителем, не був офіційно царем, але керував значною частиною Вавилону як регент. Його мати, Нітокріс, за деякими версіями, могла бути донькою великого Навуходоносора II, що надавало Валтасару певної легітимності в очах вавилонського суспільства.

Співправління і складні часи

Період правління Валтасара був досить складним. Вавилон опинився в стані політичної і економічної кризи. Відсутність Набоніда та його суперечливі релігійні реформи, зокрема поклоніння богу місяця Сіну замість традиційного Мардука, спричинили гостре невдоволення серед жерців і населення. У цей час Валтасар мусив вирішувати численні внутрішні проблеми: голод, невдачі в господарстві та поступове ослаблення військової могутності Вавилону.

Згідно з біблійною Книгою Даниїла, на останньому етапі свого правління Валтасар влаштував розкішний бенкет, під час якого відбулося містичне явище: на стіні з’явилася рука, яка написала загадкові слова арамейською мовою: «мене, мене, текель, уфарсін». Пророк Даниїл витлумачив ці слова як Божий суд над царем, попередивши про неминучий кінець його правління та падіння Вавилону. Цей епізод став символом кінця великої імперії і вважається важливим моментом біблійної оповіді.

Останній бенкет і падіння Вавилону

Події, що відбулися під час цього бенкету, стали прологом до швидкого падіння Вавилону. 12 жовтня 539 року до н.е. вавилонські ворота були відкриті перед армією перського генерала Гобіріаса (Гобрія), і місто було захоплене без значного опору. Валтасар, згідно з біблійними джерелами, був убитий тієї ж ночі. Його смерть стала символом кінця царської династії, яка правила Вавилоном.

За іншими джерелами, смерть Валтасара відбулася до того, як перський цар Кір II офіційно вступив до міста через кілька тижнів після захоплення. Вавилон, один із наймогутніших і найбагатших міст античного світу, втратив свою незалежність і став частиною Перської імперії.

Валтасар у культурі і релігії

Постать Валтасара отримала широкий відгук у культурі. Його образ часто асоціюється з поняттям «Валтасарового бенкету» — символу гордині, яка передує падінню. У живописі, літературі та музиці ця подія неодноразово відтворювалася як трагічний момент завершення епохи.

Відомий англійський поет лорд Байрон написав однойменну поему «Бенкет Валтасара», де описується таємниче попередження і загибель царя. Цей сюжет також надихнув багатьох художників, таких як Рембрандт, який у 1635 році створив відомий твір «Бенкет Валтасара», на якому зображено момент появи напису на стіні.

Іван Гудзенко

Яка твоя реакція?

Радість
0
Щастя
0
Любов
0
Не завдоволений
0
Тупо
0

Интересно почитать:

Также в категории:Історія