У зв’язку з цим примітне ставлення російського філософа-християнина до єврейського питання. Це не абстрактне ставлення до «питання» взагалі, а живе, палке, наповнене любов’ю співпереживання до народу-мандрівника.В. Соловйов ретельно вивчав древньоєврейську мову у віленського вченого єврея, Ф.Геца (збереглася їхня переписка). Він із живою симпатією слідкував за християнським рухом серед євреїв, викликаним у Кишеневі місцевим єврейським адвокатом, сином і внуком рабина, Йосипом Давидовичем Рабіновичем, на згадку про якого він написав після його смерті проникливий некролог.
У статті «Новозавітній Ізраїль» (1885) Соловйов описує це пам’ятне явище в житті єврейського народу: » Звичайно, він (Рабінович) зустрів відсіч з боку єврейської общини в Кишиневі. Однак частина євреїв приєдналася до нього і вони спільно побудували в цьому місті молитовний будинок під назвою «Віфлеєм». Над дверима цього будинку були золотими буквами закарбовані слова апостола Петра з Діянь Апостольських: «Итак твердо знай весь дом Израилев, что Бог соделал Господом и Христом Сего Иисуса, Которого вы распяли».
Євреї цього напрямку подали офіційну заяву російському урядові про те, що вони не мають наміру користуватися перевагами, пов’язаними з християнством, і приховувати своє єврейське походження в дусі асиміляції; вони відкрито свідчили, що залишаються євреями, які розділяють тяжку долю свого народу, саме як євреї, сповідують віру в Ісуса Христа, як Месію Ізраїлю і всього людства».
Крім того ці євреї не вступили в жодну з існуючих християнських церков, заснувавши свою власну християнську общину. Останнє особливо схвалював В. Соловйов, вважаючи, що євреї повинні почати будувати християнську церкву самостійно і спочатку, у її зародковому вигляді, не приймаючи тих готових форм які у своєму розвитку прийняли в себе від різних часів і народів багато такого, що чуже біблейському духу, рідному для єврея. І чи не євреї перш за все і найкраще повинні зрозуміти вчення Того, Хто був кістка від кістки і плоть від плоті Ізраїлю?
Свої думки на цю тему В. Соловйов найбільш повно виклав в великій статті – «Християнство і єврейське питання» (1884). У цьому творі, звертаючись до християн, В Соловйов нагадує про їхню відповідальність за євреїв. Росія та Польща, у межах яких тоді жила більша частина єврейського народу, повинні особливо перейматись вирішенням єврейського питання: на них покладено тягар цього завдання. «Єврейське питання є питанням християнським. Євреї – народ діла: покажіть їм християнське діло – всеохоплююче, життєве християнство. Чим більше ми, християни, здійснимо Царство Боже на землі (Теократія), тим швидше привабимо їх на шлях християнства», — зазначав В.Соловйов.
І ость такий шлях до вирішення єврейського питання (на переконання В. Соловйова): коли євреї будуть євреями, а християни християнами, тоді вони будуть братами. «Ми тому відділені від євреїв, що ми ще не зовсім християни, а вони тому відділяються від нас, що вони не зовсім юдеї», «бо повнота християнства охоплює собою і юдейство, і повнота юдейства є християнство», — повторює думки єпископа Никонора одеського, сказані ним 1884 року, В.Соловйов.
Християнство ж є перш за все віра у Христа, як у Сина Божого, як у Боголюдину. Прийняття євреями цієї віри не відділяє від істинного юдейства, а навпаки, — повертає їх до віри прабатьків і пророків, котрі передбачали пришестя Месії, в особі Ісуса Христа.
З істинною вірою і любов’ю, гідною пророків, писав В.Соловйов ці слова осуду та втіхи. Це була не тільки літературна стаття – їх породила глибока, полум’яна любов, любов Христова. Відкрите свідчення цієї любові коштувало В. Соловйову чималих жертв. Не обійшлось і без докорів у пристрасній симпатії до євреїв (в юдофільстві), а відомий кореспондент «Нового Времени» Меншиков навіть намагався пояснити цю симпатію нібито семітичним походженням В. Соловйова, обличчя якого в юності носило сліди «сліпучої асирійськой краси».
Євреї знали і відчували цю любов – і вони закарбували на скрижалях серця ім’я В Соловйова, з почесним званням «друга Ізраїля», що належав до числа «праведників серед народів світу». Це ім’я зберігається у вдячній пам’яті народу, воно зберігається і в його літературі: біографія Соловйова вміщена в «Єврейській Енциклопедії». Його ім’я згадується із благоговінням, але часто без істинного знання, у чому саме цей «друг Ізраїля» вбачав вирішення єврейського питання.
І на всіх нас, християн, лежить священний обов’язок прибирати каміння зі шляху народу-скитальця і прикликати його до ніг Спасителя узами тієї любові, Христової, яка надихала і Володимира Соловйова.
Д-р. Анатолій Мучник
