Свято розпочинається 28 серпня за юліанським календарним стилем. Хоч і згадки в Апостолі та Святій Євангелії про нього немає, але історія його унікальна і глобальна для усього християнського світу.
Передісторія свята свідчить, що Богородиця перенесла на собі страждання Свого Сина і з Синівської любові на Голгофі передана в руки улюбленого учня Христа – апостола Івана Богослова. До кінця життя святий апостол і євангеліст Іван турбувався про Діву Марію і пам’ятав синівське доручення.
Богородиця з апостолами стала очевидицею Вознесіння Ісуса Христа на небо. Вона жила в Єрусалимі з апостолом Іваном, відвідувала місця проповіді та чудес Свого Сина, а найбільше Їй подобався Гетсиманський сад, де перебувала у довгій молитві (одне із важливих місць перед арештом Христа і відведенням на суд, розп’яття).
Богородиця звершувала молитву за впертих і твердих серцем юдеїв, нові церкви, які будувалися апостолами і поширювання Святого Євангелія ними. Діва Марія здійснювала проповідь благої звістки про Воскресіння Христове. А отже вона була залучена до спільного життя разом зі святими апостолами –дванадцятьма учнями Христа Спасителя.
Коли востаннє Марія молилася перед нею постав Ангел Господній – Гавриїл, який вперше з’явився Їй в місті Назарет, звіщаючи велику радість. Цього разу попередив Богородицю з радістю про закінчення земного життя через три дні. Це означає, що Вона буде забрана в Царство Боже.
Ангел, котрий явився Богородиці дав у руку райську пальмову гілку, від якої роздавалося неземне світло. Після повернення від гори Єлеон, Діва Марія готувала Себе до переходу у вічне життя.
При настанні часу відходу душі Богородиці, коли біля прикрашеного місця положення у гробі схилилися в молитві апостоли з сумними обличчями, світлиця наповнилася божественним світлом слави Божої, явився Христос, Котрий зійшов з неба в оточені Ангелів та душ старозавітних праведних людей.
Коли ж Пречиста Діва побачила чудесне явлення Спасителя, то засинаючи, з відсутністю тілесних страждань спокійно передала душу в руки Господні. В одному із піснеспівів, Церква розкриває духовну таємницю переходу зі смерті у вічність.
Як свідчить Священне Передання, при похованні Богородиці апостолами і несення одра з Пречистим тілом, у супроводі віруючих і співанні псалмів був відсутній апостол Фома. Він спокійно увійшов в печеру з тілом Богородиці для останнього поклоніння.
Після поховання апостоли прийшли в печеру аби вшанувати Богородицю. Прийшовши на місце були здивовані тим, що тіла Діви Марії у гробі не знайшли, тільки покривала від якого виходив приємний аромат. Лише після цього випадку, коли тіло Пречистої зникло усі зрозуміли, що Богородиця з волі Божої через воскресіння тіла була взята на небо.
На превеликий жаль, сьогодні свято перетворюють в язичницькі обряди, з відсутністю розуміння і правильного підходу до нього. У народі склалися традиції та повір’я. Від початку це були язичницькі традиційні вірування. Народ назвав цей день «Першою Пречистою». Раніше до Успіння після закінчення Успенського посту проводилися масові гуляння, варилося пиво, мед, випікалися пироги.
На Успіння в церквах відбувається урочисте служіння. Віруючими цього дня до образу Успіння приносяться квіти і підносяться молитви. Зі святом пов’язувався кінцевий збір літнього врожаю. Наявна традиція освячення хліба в храмі. Існують забобони щодо цього освяченого хліба: не дозволено крихтам падати на підлогу. Але до чого люди можуть бути забобонними, втрачаючи духовну суть свята. А це вже можна розцінювати як наслідок впливу язичництва.
У нашому народі Успіння стало добрим початком традиції заручин молодих дівчат перед справлянням осіннього весілля. А тим, кому не вдавалося це зробити, то залишалися у незаміжньому стані. Після жнив люди завжди залишали останній завершальний сніп, а потім в церкві освячували принесене насіння з колоссям. Добре встановлена традиція засолення овочів на зиму (капуста, огірки, помідори та інше). У день Успіння люди відправлялися до лісу, запасаючись на зиму грибами та горіхами.
Народ вірить, що Успіння – це початок раннього бабиного літа. У народі існують прикмети на рахунок свята. За однією із них, якщо погода не буде змінюватися на саме свято, то така і залишиться восени. Від хорошої погоди на Успіння залежала зима і врожайність року.
Ні я кому разі в свято Успіння не можна займатися важкою фізичною справою. Не можливе також використання колючих та ріжучих предметів, варення їжі. Хліб слід ламати лише руками, а не різати ножем.
Заборонене розведення вогню, щоб напасть на будинок не повернулася. До того ж заборонено ходити босим, інакше ще якість хвороби назбираються цього дня.
З рідними та близькими сварки забороняються. Молоді дівчата на Успіння ніколи не стригли волосся і не викидали його. Відмовлялися від старого або незручного взуття.
Нам необхідно переосмислити духовність цієї події, а не перетворювати віру на традиційність і виконання тих, чи інших звичаїв, обрядів, усвідомленість себе як християнина, а не язичника.
Пегас
