На відміну від першої хвилі, де буддизм впроваджувався з подачі тибетської влади, ініціаторами другої хвилі були прості жителі Тибету, які навчалися в буддійських навчальних центрах в Індії , повертаючись на батьківщину, вже в якості буддійських духовних наставників популяризували буддизм. Одним з таких сподвижників буддизму був індійський монах Атіша та його учень Дромтонпа, які заснували школу Кадам.
Атіша Діпанкара Шріджняна був другим сином в багатій родині і, незважаючи на те, що батьки були проти він всеодно прийняв чернецтво коли йому виповнилось 21 рік.
За легендою, він навчався у 150 великих майстрів буддизму. У Тибет він потрапив після кількох наполегливих запрошень тибетського царя Еше O, щоб відродити Дхарму. Атіша взяв до себе в учні Дромтонпа, коли тому було всього 17 років. Дромтонпа був простим мирянином, який за своє життя так і не прийняв чернечої обітниці, але, незважаючи на це, заснував монастир Ретинг і став видатним буддійським учителем.
Основа школи Кадам полягала в дотримувані правилами поведінки буддійських ченців Винаї та ретельному вивченні буддійських канонічних текстів. Також Атіша спробував включити елементи тантричної йоги та відродити систему монастирської освіти в Тибеті.
Послідовники школи Кадам були прихильниками жорсткого аскетизму, відрази до всього мирському і пізнанню Дхарми. Своїм учням Атіша забороняв мати відносини з жінками, вживати алкоголь та інші одурманюючі речовини, володіти грошима або власністю.
Строгість основних положень цієї течії привела до швидкого занепаду школи, яка в майбутньому трансформувалася школу Гелугпа, яку також називають Нова Кадампа, а основні положення Кадампи вплинули на освіту буддійської школи Каг’юдпа.
Іван Гудзенко
