Що ж таке цивілізація? Над цим питанням слід зосередити свою увагу. Цивілізацією варто називати сукупність усієї людської діяльності, створення людиною матеріальних, культурних, духовних цінностей, організацію керування суспільства. Водночас це є система норм, цінностей та форми діяльності, яка може закріплюватись у практичному житті суспільства, його свідомості; вона може бути представлена через матеріальні предмети, соціальні інститути, духовні цінності.До її складових частин відносять культуру, ідеологію, політику, економіку.
Спробуємо зрозуміти для себе і розібрати ці поняття або ж терміни.
Культура (походить від латинського слова culture, що в перекладі означає – обробляти, вирощувати, пізніше цим терміном будуть визначати виховання, освіту, шанування). Ще розуміється як система споглядання, поширення і збереження, використання і втілення матеріальних і духовних цінностей в людині, суспільстві, державі. Сюди ж можна віднести мову як засіб спілкування, взаємовідношень між індивідами суспільства; вид мислення; складені традиції; науку як засіб засвоєння подій, процесів, явищ об’єктивного матеріального світу раціональним шляхом і їх трансформація у суспільство; техніку (виготовлення машинного і мануфактурного виробництва; розвиток сучасних нанотехнологій; літературу (інтерпретація, текстологія,лінгвістика, герменевтика).
Ідеологія є перш за все тією системою, що намагається висвітлити загальносуспільні погляди та ідеї, що власне стосуються релігії, моралі, права, філософії, естетики, політики.
Політика — це справжнє мистецтво керування державною владою. До неї можна віднести таки механізми як державний та адміністративний устрій, соціальний інститут, партії, а також ті форми за допомогою яких здійснюється керування державою.
Економіка є одним із мистецтв керівництва господарством. Вона визначається через спосіб виробництва, поділ праці, форми власності, втому числі виробничі відносини.
Важливою рухомою силою виступають творчі меншини як специфічні носії справжнього життєвого прориву, які дійсно відповідають вимогам нашого часу. Саме це захоплює пролетаріат у процесі творення культурно – історичної творчості.
Та чомусь творча еліта втрачає вичерпаний до кінця життєвий потенціал, поступово перетворюючись у керівні меншини, які у свою чергу намагаються нав’язати волю для мас, проте не своєю авторитетністю, а силою (наприклад, тоталітарний радянський режим). У такому разі виникають суспільні протиріччя, яке може повністю зруйнувати цивілізацію.
У ХХ столітті відбувається досить швидка зміна матеріальних цінностей, повільно розвиваються соціальні інститути, а також духовні цінності. Замість якоїсь повозки несподівано з’являється автомобіль, оракула – комп’ютер, царя заміняє президент, в тім залишаються люди з релігійними поглядами (християни, іудеї, мусульмани. Дуже швидко відбуваються зміни в економіці, культурі і політиці, в тім ідеологія все ж таки залишається. Багато зусиль та сил людства направлені на матеріальне виробництво.
Проте ні робота, ні знання, досягнення в науці, техніці, ні матеріальні земні блага не задовольняють і не приносять справжнього щастя для людини. тоді людина знову і знову повертається думками про сенс її життя, існування, буття, знайдення шляхів досконалості.
Тому головним чинником або ж фактором розвитку будь – якої цивілізації, виділеною їх ознакою повинні слугувати духовні цінності, які можуть бути висловлені у вірі та релігії.
Релігія є усвідомленням людини про ментальну (внутрішню) сутність світу, вона є важливою тому, що визначає мораль та етику суспільства; людина відчуває світ і мету життя, відносини у суспільстві, характер і темп економічного розвитку.
Основною ознакою розвитку цивілізації є вселенська релігія та університетська держава (тобто імперія). Ці цивілізації за звичай представлені як супер системи, які займають собою переважно великі території з великою чисельністю населення. Вони мають здатність та тенденцію до підкорення і асиміляції інших суспільств.
Видатний англійський соціолог та історик Арнольд Тойнбі зауважував на тому, що історія людства представлена нам тринадцятьма локальними цивілізаціями і ще чотирнадцятьма залежними, нерозквітлих і стагнаційних цивілізацій. Так як кожна із них вирізняється своїм зовнішнім специфічним проявом, що може бути висловлений через почуття, думки, образ та людську поведінку, загальний напрямок розвитку цивілізації.
Наприклад в елліністичному образі цивілізації прослідковується естетичність; у сирійському та індійському – релігійність; в китайській цивілізації – стабільність державний і соціальний порядок; в італійській або ж інакше кажучи у римській – політичність і правовий захист.
Тойнбі виділяє чотири цивілізації на Землі: християнську, ісламську, індійську та далекосхідну, які собою займають великий геополітичний простір; кожна із них має сої цінності, традиційність і відповідні межі, які оберігаються і цінуються ними.
Богдан Стрикалюк
