Історичний контекст
Коли Марія I стала королевою в 1553 році, вона скасувала «Сорок дві статті» та відновила римо-католицизм в Англії. Однак після приходу до влади Єлизавети I у 1558 році виникла потреба у новому доктринальному документі, який би відображав нові релігійні реалії. У 1563 році Кентерберійська конвокація, що збирала духовенство провінції Кентербері, переглянула «Сорок дві статті», і на прохання Єлизавети були внесені додаткові зміни. Остаточна версія з’явилася у 1571 році, коли тридцять дев’ять статей були схвалені. Хоча Єлизавета хотіла видавати їх під своїм повноваженням, зобов’язання підписувати статті було накладено лише на духовенство.
Зміст і значення
Тридцять дев’ять статей коротко охоплюють доктрини, спільні для римо-католиків і протестантів, та детальніше зупиняються на спірних моментах. Статті, що стосуються таїнств, мають виразно кальвіністський характер, тоді як інші частини відображають вплив лютеранства або навіть католицизму. Така неоднозначність була навмисною: керівництво Єлизаветинської церкви прагнуло, щоб національна церква могла об’єднати максимально різноманітні погляди.
У різних церквах Англіканської спільноти статус «Тридцяти дев’яти статей» варіюється. З 1865 року англіканські священнослужителі повинні лише підтверджувати, що доктрини, викладені у статтях, «згідні зі Словом Божим». У Єпископальній церкві Сполучених Штатів статті були переглянуті у 1801 році з метою видалення посилань на королівську владу, і тепер ані духовенство, ані миряни не зобов’язані офіційно підписуватися під ними. У 1977 році статті були перенесені до додатку переглянутого молитовника, що підкреслює їхнє зменшене значення у сучасному контексті.
Іван Гудзенко
