Заснування та реформи Армана-Жана Ле Бутильє де Рансе
Арман-Жан Ле Бутильє де Рансе, навернений придворний, взяв під своє керівництво абатство Ла-Трапп у Франції і перетворив його на громаду, відому своєю надзвичайною аскезою. Під його керівництвом монахи дотримувалися суворих дієт, займалися покаянними вправами та практикували абсолютну тишу. Ці реформи створили основи для ордену трапістів, який зберіг свою унікальність і до сьогодні.
Вигнання та поневіряння
У 1792 році трапісти були змушені залишити Ла-Трапп через політичні події у Франції. Частина монахів під керівництвом Дома Августина де Лестранжа оселилася у Валь-Сенті у Швейцарії, де вони вели ще більш суворий спосіб життя і заснували кілька нових монастирів. Після поневірянь монахи повернулися до Ла-Трапп у 1814 році, ставши першим релігійним орденом, який відродився після Французької революції. На момент смерті Лестранжа в 1827 році орден налічував вже 700 монахів.
Сучасний розвиток ордену
На початку 21-го століття трапістські абатства були поширені по всьому світу, зокрема в Англії, Шотландії, Канаді, Сполучених Штатах, Австралії та Південній Африці. Папа Лев XIII об’єднав три існуючі конгрегації трапістів, зробивши їх незалежним орденом цистерціанців суворої обсерванції. Вони зберігають традиції аскези і тиші, які були запроваджені ще в Сіто, але без надмірної суворості ранніх трапістів.
Після Другої світової війни трапісти зазнали значного зростання, особливо у Франції та Сполучених Штатах. Вони продовжують відігравати важливу роль у релігійному житті, поєднуючи традиційні чернечі практики з виробництвом високоякісних товарів, таких як пиво та сир, що допомагає ордену залишатися економічно стабільним і духовно процвітаючим.
Іван Гудзенко