Проповідницька діяльність і реформи
Після вигнань із Цвіккау та Нордхаузена Мюнцер оселився в Альштедті, де створив власну літургію німецькою мовою. Його твори, зокрема «Німецький церковний офіс» і «Про письмову віру», заперечували винятковий авторитет Біблії та підкреслювали необхідність духовного переродження. Особливу роль відігравала так звана «Проповідь князям», у якій Мюнцер закликав світську владу стати знаряддям Божого суду. Відмова правителів підтримати його програму лише посилила його радикалізм.
Мюльхаузен і «Вічний Божий Завіт»
У Мюльхаузені Мюнцер організував союз під назвою «Вічний Божий Завіт», який поєднував релігійні та соціальні вимоги. Після повалення міської ради у 1525 році місто стало одним із центрів селянського повстання. Мюнцер фактично очолив військові загони, вважаючи себе пророком, покликаним керувати Божим народом у вирішальний момент історії.
Теологія повстання
Мюнцер тлумачив опір своїм ідеям як бунт проти Бога. Він наполягав, що лише колективна дія, заснована на усвідомленні Божого закону всередині людини, здатна зруйнувати несправедливий суспільний лад. Його бачення майбутнього передбачало скасування соціальних і правових відмінностей, що робило його вчення особливо привабливим для селян і міського простолюду.
Поразка і спадщина
Після розгрому повстанських військ Мюнцера було схоплено, піддано тортурам і страчено 27 травня 1525 року. Він сприймав поразку не як кінець своєї справи, а як знак того, що народ ще не готовий до остаточного очищення. Його смерть символізувала крах радикального крила Реформації, але ідеї соціальної справедливості та духовної рівності продовжили впливати на європейську думку.
Іван Гудзенко
