Походив із родини сільського священника, проте через негідну поведінку батька діти залишилися під опікою дядька. У п’ятнадцять років Гоббс розпочав навчання в Оксфорді, де отримав класичну освіту. Його ранні інтереси не виходили за межі традиційних дисциплін, однак пізніше він захопився геометрією та природознавством, що стало переломним моментом у його світогляді.
Більшість життя він провів на службі у родини Кавендішів, виконуючи обов’язки вчителя, супутника в подорожах, радника й перекладача. Ці зв’язки ввели його до кола європейських науковців і філософів, серед яких були Галілей, Кеплер та Декарт. Саме завдяки цим контактам Гоббс розвинув власний матеріалістичний погляд на природу і суспільство.
Вигнання та формування політичних ідей
У 1640-х роках Англія опинилася на межі громадянської війни, і Гоббс, відомий своїми симпатіями до роялістів, змушений був виїхати до Парижа. Там він працював у колі Марена Мерсенна, де поєднав наукові інтереси з політичною філософією. Саме в цей період він створив свої головні праці — De Cive, De Corpore, De Homine та найвідомішу книгу Leviathan (1651).
Париж став місцем, де Гоббс сформулював власну концепцію суспільного договору. Його політична філософія народилася у контексті потрясінь Англійської революції, яка поставила під сумнів авторитет монархії та природу державної влади.
Філософія природи та наука
Гоббс був переконаним матеріалістом. Він вважав, що всі явища у світі, включаючи людську свідомість, зводяться до руху матерії. Його наукові трактати були спробою систематизувати відкриття сучасників у межах цілісної філософської картини. Він прийняв геометричний метод Евкліда як зразок для побудови будь-якої науки — від фізики до політики.
Його праці стали зразком поєднання природничих досліджень із соціальною теорією. За Гоббсом, так само як у світі природи панують закони руху, у людському співжитті існують універсальні принципи, які визначають поведінку людей і зумовлюють необхідність влади.
Політична філософія та «Левіафан»
Найбільший вплив Гоббс здійснив у галузі політичної думки. Він виходив із уявлення про «природний стан», у якому люди існують без організованої влади. У такому стані кожен керується власними інтересами, що неминуче призводить до «війни всіх проти всіх». Життя людини в цих умовах, за його відомою формулою, є «самотнім, бідним, огидним, жорстоким і коротким».
Вихід із цього хаосу можливий лише через суспільний договір. Люди погоджуються передати свої природні права суверену — одноособовому правителю або колективному органу влади. В обмін на це вони отримують безпеку і порядок. Суверен, таким чином, стає абсолютним володарем, який визначає закони, релігійні норми та засади управління.
Гоббс стверджував, що лише сильна держава здатна запобігти анархії. Його політична філософія була спрямована на виправдання необмеженої влади, проте вона базувалася не на релігійних догмах, а на раціональному аналізі людської природи.
Ідеї Гоббса викликали суперечливу реакцію. Його звинувачували у захисті тиранії та безбожництві, однак його теорія суспільного договору стала одним із найвпливовіших концептів європейської політичної думки. Саме від нього відштовхувалися пізніші мислителі — Джон Локк, Жан-Жак Руссо, а згодом і філософи Нового часу, які розвивали концепцію природних прав і демократії.
Внесок Гоббса у науку та політику полягає не лише в створенні цілісної системи матеріалістичного світогляду, а й у тому, що він запропонував бачення держави як результату людської згоди, а не божественного веління. Це стало поворотним пунктом у розвитку європейської філософії та політичної науки.
Іван Гудзенко
