Біографічних даних про мислителя зберіглося мало, відомо що народився 59 року до нашої ери в провінції Патвія, яка входила до міста Падуї (Італія). Тіт походив із заможної сім’ї, відзначався моральною чистотою, був відданий традиціям римської республіки, солідарним з громадськістю. Про освіту цього філософа теж невідомо, швидше за все виховувався на римській класичній системі навчання.
У семирічному віці домашнє навчання відбувалося з матір’ю або ж рабом, від семи до чотирнадцяти річного віку – дозволялося відвідувати школу, в якій читали та тлумачили тексти класиків латинського та грецького періоду, проводилось ознайомлення з видатними фігурами історії Риму, засвоювалась патріотична традиційність.
У чотирнадцятирічному віці здійснювався ініціації: підліткам, які досягли повноліття вручалася тога (верхній чоловічий одяг, який нагадував собою покривало), у двадцятирічному віці римлянин мав право на одруження. Нам нічого не відомо, чи був насправді одруженим Лівій і яка його дружина, в тім діти у нього були: двоє синів та дочка. Перший син помер з малих літ, другий став популярним завдяки географічним творам. У 38 році до нашої ери – переїзд в місто Рим. Тут зустрів імператора Октавіана Августа, який спонсорував мистецтво та науку. Хоч Тацит і пише про дружні відносини, але розхід у поглядах на історичні події спостерігався. Його близькість до родини імператора гарантувало почесне місце при дворі. До того ж вчителем молодого імператора Клавдія, виховуючи його в історії, тим самим заслужив авторитет та повагу.
Двадцяти семирічний Лівій сумлінно працює над одним із небагатьох творів «Історією від заснування міста». Про якісь посади в магістратурі, працю на соціальному поприщі — також. Але те, що проводились рецитації, розраховані на невелику групу людей – беззаперечний факт. Сорок років він віддав своїй роботі. Працював невтомно, наполегливо, повністю віддаючись науковій роботі. У 14 році до нашої ери повертається на рідну батьківщину аби спокійно закінчити розпочату справу. Останні роки свого життя присвячує написанню двадцяти двох розділів книги.
У сімдесят шести річному віці, в роки правління римського імператора Тиверія 17 року до нашої ери Тіт Левій помер. Проте світ пам’ятає про вагомий внесок римського історика, якого відносять до блискучої плеяди мислителі, поетів та істориків золотого століття давньоримської літератури. Із сто сорока двох книг, лише тридцять п’ять дійшли до нашого часу. Якою оціненою стала праця Лівія- прояв римської духовної культури, про яку ширилися відгуки сучасників по всій території Римської імперії раннього періоду. Видатним істориком Лівія вважали мислителі Нового часу, зокрема Данте та Макіавеллі.
Пегас
