Біографічна довідка
В період розвитку християнської церкви вимальовується ще одна не менш важлива фігура –Тертуліан. Тертуліан постає теологом, письменником, автором сорока філософських трактатів, ідеолог концепції про Святу Трійцю. Він є засновником західної патристики, латинської мови середньовічної західноєвропейської філософської думки.
Він народився у 156 році в сім’ї центуріона. Місцем народження Тертуліана є місто Карфаген (Африка).
Освіта
У Римі отримує пристойну освіту, вивчає риторику, філософію, а потім – римське право. У тридцяти п’ятирічному віці близько 190 року нашої ери стає християнином.
Прийняття сану
Точного місця прийняття сану невідомо, але дослідники схиляються до думки, що то могло бути місто Карфаген.
Тертуліан і монтанізм
У 200 році Тертуліан робить відмову від католицизму на рахунок монтанізму. В цій течії його привабила концепція близького кінця світу та суворого аскетизму. Ним було засновано власну філософську громаду (проіснувала до смерті Тертуліана).
Творча діяльність Тертуліана
Тертуліан вивчає тексти Священного Писання, був прекрасно ознайомлений з творами грецьких мислителів. Тертуліан пише праці практичного значення: відносини між християнами та язичниками, питання християнської моралі і спростування єретичних наук. Тертуліан займається апологетикою. Не вдалося зберегтись чотирнадцятьом творам автора. З 197 року нашої ери розробив кодекс християнської моралі. У нього увійшли такі трактати: «Про видовища», «Про ідолопоклонство», «Про жіноче вбрання», «До дружини», «Про хрещення», «Про молитву», «Про покаяння» та інші.
Проаналізована філософія Тетуліана не є метафізичною, а швидше правовою, що власне пояснене впливом освіти та виховання у дусі римської культури. На його філософські погляди міг вплинути стоїцизм як найпоширеніший напрям в Римі, в якому навчався сам Тертуліан. Тримає опозицію щодо платонівського ідеалізму, характерного для християнства.
Погляди Тертуліана
Тертуліан відкидає спроби узгодження одкровення з розумним знанням, ставить акцент у протиріччі, котре існує між християнством та світською культурою. Говорить про розумне знання як безкорисне, так як істину знають без нього, вона отримується в результаті одкровень, котре міститься у Святому Письмі. Розумне знання є неможливе в разі виходу істини за межі розуму людини. За третім аргументом, розумне знання є шкідливим тільки тоді, коли приводить людину до різного роду неправдивих вчень, моральної загибелі.
Здійснюється намагання опису Тертуліаном існуючої прірви між християнством та філософією. Виникав також інтерес спільності філософа та християнина «учня Греції та учня Неба, тобто того, хто прагне вічного життя і тим, що прагнуть земної слави».
Тертуліан негативно відносився до науки як чогось чужорідного. Через те й сам говорив, що метою науки є пізнання істини розумом, а це абсолютно неможливо. Істина – це інше, що може собі уявити розум. А оскільки воно неможливе для розуму та абсурдне – це істина. Воскресіння Христа – це істина, яка для інших – неможлива.
Необхідно вірити в те, що для людського розуму – непорозуміння. Тертуліаном висувається єдина максима: Credo quia absurdum est («Вірю, тому що абсурдно»). Формулювання хоч і приписане йому, але не завжди простежене в працях. У пізнанні істини недостатній розум, необхідне ще серце, щоб приймати одкровення.
Його максима надихає богословів як захисників чистої віри і противників раціональної теології, факт відступництва від істинної віри ними не приймався. Максиму Тертуліана могли оцінити двоє: Кипріан Карфагенський та блаженний Ієронім Стридонтський. У теології Тертуліана зацікавлювали не так як метафізичні, а практичні та юридичні аспекти. І це в першу чергу зближує його з іншими вчителями церкви. На відміну від отців-греків, Тертуліан вороже відноситься до античної філософії.
Останні роки життя Тертуліана
Про точну дату смерті Тертуліана нам мало відомо, історики схиляються до дат – 220-240 років нашої ери. Тертуліана поховали у місті Карфаген (територія сучасної держави Туніс). З ХІХ століття його твори стають найпопулярнішими у світі. Тертуліан відкривається світу як найвидатніший автор середньовічної доби, постаючи ключовою фігурою в західному християнстві.
Панас Вернигора
