Історичний контекст
Найдавніші таргуми виникли після Вавилонського вигнання, коли арамейська мова поступово витіснила іврит як розмовну мову євреїв у Палестині. Неможливо точно визначити період, коли іврит був повністю витіснений арамейською, але відомо, що арамейська мова утвердилася в Палестині до I століття нашої ери. Іврит залишався мовою вивчення та священних текстів, тому таргуми створювалися для того, щоб задовольнити потреби євреїв, які не розуміли івриту Старого Завіту.
Статус і вплив таргумів
Після руйнування Другого Храму в 70 році нашої ери, синагоги замінили храм як головні місця поклоніння. У цей період практика читання Старого Завіту в синагогах супроводжувалася перекладом на арамейську мову. Професійний перекладач, відомий як метургеман, перекладав Святе Письмо вголос для пастви. Згодом таргуми набули характеру парафрази та коментаря, що дозволяло краще передавати зміст біблійного тексту.
Метургеман розширював та пояснював неясні частини, пристосовував події минулого до сучасних ідей, підкреслював моральні уроки і пристосовував правила та положення Святого Письма до вимог свого часу. Таким чином, текст використовувався як засіб для передачі гомілетичного дискурсу, традиційних висловів, легенд і алегорій.
Письмові таргуми
Хоча письмові таргуми виникали поступово, авторитетною вважалася жива традиція усного перекладу та викладу протягом усього талмудичного періоду перших століть нашої ери. Офіційне визнання письмового таргума і остаточне закріплення його тексту відносяться до післяталмудичного періоду V століття нашої ери.
Відомі таргуми:
-Таргум Онкелоса;
-Таргум Йонафана;
-Самарянський Таргум;
-Таргум Йонатана бен Уззіеля;
Таргуми відіграли важливу роль у збереженні та передаванні єврейської традиції та релігійних текстів. Вони забезпечили зрозумілу передачу біблійного тексту для тих, хто не розумів івриту, і стали важливим джерелом коментарів і тлумачень, які збагачували єврейське релігійне життя.
Іван Гудзенко
