Талмуд і Мідраш

Талмуд і Мідраш є одними з головних коментарів творів у єврейській релігійній традиції, поступаючись значенням лише Біблії (Старому Завіту). Ці тексти не лише збагачують розуміння священних писань, але й формують основу релігійної практики та духовного життя єврейського народу.

Талмуд

Талмуд, що в перекладі з івриту означає «вивчення» або «навчання», є збіркою стародавніх вчень, які євреї вважали священними від часу їх складання і до сьогодні. Талмуд складається з двох основних частин: Мішни та Гемари.

Мішна— це збірка усних законів, які доповнюють біблійні приписи, систематизована у II столітті.

Гемара — це коментарі  до Мішни, які з’явилися у пізніший період. Гемара аналізує та пояснює Мішну, забезпечуючи глибше розуміння тексту.

Талмуд існує у двох основних редакціях: Єрусалимський (IV століття) та Вавилонський (V століття), останній з яких має більший авторитет і використовується частіше.

Мідраш

Мідраш, що перекладається як «виклад» або «дослідження», має два основні значення:

1. Спосіб тлумачення Біблії, характерний для талмудичної літератури.
2. Окремий корпус коментарів до Святого Письма, які використовують цей метод тлумачення.

Опозиція Талмуду

Незважаючи на центральну роль Талмуду в єврейському житті, деякі групи та окремі особи виступали проти нього.

Караїми  (VIII століття) відкидали усну традицію і вважали Талмуд вигадкою рабинів.

Середньовічні єврейські містики бачили в Талмуді лише оболонку, яка приховує глибинний зміст Письмової Тори.

Месіанські секти XVII-XVIII століть повністю відкидали Талмуд.

Гаскала (єврейське просвітництво XVIII-XIX століть) і реформований юдаїзм секуляризували єврейське життя, що призвело до відкидання Талмуду модернізованими євреями.

Антиталмудичні настрої серед християн

Християнська церква часто критикувала Талмуд, особливо в середні віки, звинувачуючи його у:

Фальсифікації біблійного змісту.

Блюзнірських зауваженнях проти Ісуса та християнства.

Проповідуванні упереджень проти неєвреїв.

Це призводило до публічних спалень Талмуду та постійної цензури.

Позитивні відгуки та інтерес

Починаючи з епохи Відродження, на Заході з’явився позитивний інтерес до равиністичної літератури з боку видатних неєврейських учених, письменників і мислителів. Внаслідок цього, ідеї, образи та знання, втілені в Талмуді, почали проникати у західну думку та культуру, збагачуючи її новими аспектами.

Іван Гудзенко