Назва цієї книги виношувалася автором зарання. Першу її частину написано після розлучення філософа з дружиною. Книга стала справжнім філософським романом. Рік написання роману «Так казав Заратустра» зайняв період з 1883 по 1885 роки, а видання відбулося 1883 року. Вона складається із трьох частин, Ніцше дума в написати ще три, але зумів з силою дописати четверту. Ці чотири частини склали собою один том книги.

Чому книга носила ім’я Заратустри? Справа в тому, що Заратустра вважається автором Священної Авести. Центральним персонажем твору виступає історичний персидський пророк Заратустра.  Ніцше пише про залишення батьківщини протягом тридцяти років, ще десять – досягнення мудрості. Говорить про якусь незвичну зустріч з Орлом та Змією, випрошування благословення у світила, проповідування людям.

Так казав Заратустра

Заратустра  зустрічається з старцем, котрий розповідає йому про любов до Бога. Закінчення зустрічі зі старцем приводить Заратустру до усвідомлення того, що для нього «Бог помер».  Прийшовши на ринкову площу – проголошує вчення про Надлюдину. Тут прослідковується думка перевершення людини над мавпою, надлюдини – людиною.  Ніцше уподібнює людину до натягнутого каната, який знаходить по обидві сторони – звіра та надлюдини.

Заратустра (під  образом Ніцше) повинен виношувати у  собі Хаос для народження «зірки, яка танцює». Він має можливість заспокоїти помираючого канатоходьця, заявляючи що не має ніякого диявола і пекла, душа смертна.  Бідолаху поховав у лісі  в дуплі дерева.  Провал проповіді міняє на необхідність не публіки, а послідовників.  Для цього йому потрібне розбиття  «скрижалей цінностей».

Викладено вчення про три стадії духовного росту:

  • Верблюд
  • Лев
  • Дитина

У першій стадії дух завантажений знаннями, другій – ним робиться виклик для великого дракона, третій – споглядає нові цінності. Подорож Заратустри продовжується у місті «строкатої корови», піддаються критиці проповідники снів, шукачі іншого світу і ті, що зневажають тіло, під яким відповідно вгадуються християнські цінності. Культура із цінностей здатна перетворюватися на ворожий для індивіда дух важкості. Держава називається Заратустрою «новим кумиром» в протиставленні народу.

Помітно чіткий перехід Ніцше від критики релігії до рівності, в основу якої покладена заздрість. Замінює філософ позитивне – негативним (волю до істини – волею до влади). Прослідковується тут саме вчення про трояке зло: хтивість, владолюбство, себелюбство. Недоліки вбачаються в хтивості. Також як не дивно в книзі вміщені ключові ідеї: антитеїзму (смерть Бога), соціального дарвінізму (надлюдина), віталізму (волі до влади).

Ніцше хоче зробити протиставлення своєї Біблії як втілення іудео-християнської моралі, що вже своє віджила. Зустрічаються в книзі алюзії та інверсії Біблії: «ближні» стають «далекими», Закон змінюється порушенням. Важливим є той факт, що дві книги – Ніцше та Біблію в речових мішках найчастіше носили з собою солдати періоду 1914-1918 років. Ідеологія Ніцше стала загально прийнятною для Третього рейху.

Пегас