За словами грецького богослова Хрістоса Андруцоса, покаяння є Боговпорядкованим звичаєм, в якому Бог через ієрея прощає звершені після Хрещення гріхи тим, хто щиро розкаюється та сповідує їх священику. А це означає лише одне, що той, хто приносить покаяння, змінює свою природну сутність, отримує духовне очищення та преображає душу. Єдиною умовою перед Сповіддю повинне бути примирення з тими, кому була нанесена словесна образа.
Отож, людині необхідно пройти кілька етапів: розкаяння (визнання аморального падіння та відступництва від Бога), звернення (пошук прощення гріхів та Божої милості), сповідання (самоусвідомлення гріхів перед священиком та Богом), розрішення (момент, в який очищається розум, людська воля і надання Господом сили у боротьбі з спокусами), укорінення в добродійстві (міцність у вірі, відчуття надійності, слідування за Спасителем, звільнення від спокус та гріха). Щодо покаяння містяться вказівки в церковно-богослужбовій літературі.
Так в Требнику зазначені слова слова «бо ви прийшли до лікарні, щоб не відійти вам не вилікуваними». Священик в православ’ї є лікарем, який готовий надати допомогу тим, що мають важкі духовні та тілесні недуги – гріхи. На рахунок Таїнства Покаяння говорить авторитет Східної Церкви святитель Іоанн Зототоустий: називає церкву – лікарнею, а не судилищем, оскільки тут немає жодних тортур, а дається прощення гріхів людині Богом.
Єфремом Сіриним покаяння називається драбиною, що підносить нас до того місця, звідки впала наша першопочаткова природа. Ще точніше стверджує Симеон Новий Богослов, наводячи приклад Хрещення, в якому людина схильна до скверних та злих справ, з втратою освячення, то з Покаянням, виявляючи сльози про свої грішні справи ми знову отримуємо відпущення гріхів, освячуючись Божою благодаттю.
У новозавітних текстах Біблії, зокрема у Євангеліях ми знайдемо чимало прикладів, які підтверджують це Таїнство: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне» (Мф.4, 17), «покайтеся і ввіруйте у Євангеліє»(Мк.1,15), «прийміть Духа Святого, кому відпустите гріхи – тим відпустяться, на кому залишите – залишаться (Ін.20, 22-23).
До покаяння закликав Іван Хреститель, готуючи дорогу перед пришестям Месії – Христа. Хрещенням на покаяння вказував на близький час приходу Ісуса Христа в річку Йордан. Царство Боже, що прийшло — це вчення Спасителя, яке уподібниться хрещенню вогнем і Духом Святим. Саме тому у християнській біблійній традиції Основоположником Таїнства Покаяння є Ісус Христос, а продовжувачами справи спасіння – святі апостоли (учні Христа). Адже через Нього та апостолів, Церква непорушно зберігає це таїнство як і усі інші.
Пегас
