Хіротесія – це церковно-богослужбовий термін, введений в православній церкві.

Раніше ним позначалося право обрання на соціальну посаду через підняття рук в жителів Афін, потім –в Стародавньому Римі. Значно пізніше прижився в церковному середовищі, розумівся двояко: обрання до церковного кліру, а також акт поставлення на ту або ж іншу ступінь.

Термін «хіротесія» походить від  з двох грецьких слів χειρ – рука та τίθημι-ставити, що означає поставлення в нижчий клір (читець, іподиякон). Згідно канонічного права православної церкви право здійснення хіротесії належить тільки єпископу (14 правило VІІ Вселенського собору). Хіротесія не відноситься до Таїнства Церкви, але без хіротонії не можлива.

Хіротесія

Отож як з’ясувалося хіротесія як термін виникає в період Сьомого Вселенського собору (787р.) і була встановлена саме ним. Тому отці цього собору і відрізнили поняття «хіротесії» від «хіротонії». Хіротесія – поставлення у нижчу ступінь кліру, а хіротонія – у вищу.

Щодо нижчих ступенів кліру маємо наступні свідчення: Євсевієм Памфілом в «Церковній історії» наведений приклад листа, в якому римським єпископом Корнилієм вказуються крім вищих ступенів, нижчі, зокрема іподиякони, аколуфи, чтеці, привратники.  А от святитель Ігнатій Богоносець додає у своєму вітанні такі ступені як читець, співці, копіїти. Епіфанієм Кіпрським зроблений перерахунок наступних ступенів: іподиякони, дияконіси, екзорцисти.

Так десятим  правилом Антіохійського собору підкреслюються такі нижчі ступені як читець, іподиякон, екзорцист, з 20 по 22-ге  правило Лаодикійського собору говориться про іподияконів, 23-24 – читців, 15, 23, 24 – співців, 24, 26 – екзорцистів, 24 – привратників. А ще деякі джерела додають сюди свічконосців.  Ми не можемо знайти жодних підтверджень про низку ступенів кліру в стародавніх пам’ятках.

Літургія святого апостола Марка перераховує єпископів, пресвітерів, дияконів, іподияконів, читців, співців. Про це ж йдеться у 42 та 43 Апостольських правилах. Ще одним підтвердженням того ж є 123 новела імператора Юстиніана , де згадується ним тільки  про вищий, а не нижчий клір. А тому у Східній Церкві до кліриків зараховувалися із вищої ступені, тоді ж як в Західна Церква зберегла за собою привратників, екзорцистів, послушників, свічконосців, копіїтів як тих, що увійшли в клір. Їхнє існування  у Східних церквах продовжувалось аж до VІ століття, потім вони були виключені з церковного кліру.

Обряд хіротесії міститься в церковно-богослужбовій книзі «Архієрейський чиновник» і звершується безпосереднього лише єпископом над ставлеником у читці, іподиякони, над монахом, монахинею. Чин на поставлення на ту чи іншу нижчу ступінь відбувалися таким чином: особа, яка повинна була стати читцем, іподияконом  приходила до єпископа, який перебував на кафедрі, після цього відбувалися випробування ставленика,  а потім йшла послідовність хіротесії : Благословен Бог наш… Прийдіть поклонімось… (тричі), псалом, благословення тричі того, хто приймає нижчу ступінь кліру, читання архієрейської молитви, хрестообразне постригання, облачання у неповний фелонь, читання тексту Священного Писання, читання останньої молитви архієреєм, в якій випрошується Боже благословення на клірика для збереження його в чистоті.

Раніше існував постриг волосся тих осіб, які належали до кліру – колом. Так закріпилася назва, яка в перекладі означала – шолом, вінець, в традиції західної церкви – тонзура. Єрусалимським патріархом  Софронієм  надається інтерпретація: такий постриг волосся голови священика символізував терновий вінець.

Пегас