Всі народи світу (і слов’янський не виняток) наділяли своїх богів світлими і темними відтінками, розділяючи їх на богів Добра і богів Зла. Чорнобог в слов’янській міфології бог, що втілює всі земне зло. Якщо охарактеризувати Чорнобога  дуже коротко, то він є богом зимових морозів, смерті, божевілля, нещасть і хвороб. Будучи ворогом всіх інших богів, Чорнобог спробував  захопити усю божественну владу, але Сварог зі своїми синами перемогли його в битві. З тих пір Чорнобог не покидає Чорного замку в підземному цартві, вершать темні справи за допомогою своєї дружини Марени (богині смерті) і численних слуг: — Вій (воєвода чорнобогова темного війська і пекельного тюремника); — дракон Яга; — демониця Чорна Калі; — сестер лихоманок (всіх земних хвороб); — вовкодав, чорних волхвів, чаклунів, відьом та інших. Головною метою Чорнобога є боротьба з добром і світлими сторонами сутності людини. Будучи майстерним спокусником і обманщиком, іноді Чорнобог «дарує» людям відчуття «щастя», за яким неминуче слідує розчарування і занурення в темряву: обжерливість і пиття вина, плотські втіхи і блуд, швидка нажива нечесним шляхом — це тільки мала частина з арсеналу Чернобога в спробі споганити людську душу. Сказати, що слов’яни шанували і поклонялися Чорнобогу буде не зовсім правильним. У народу був природний страх перес хворобами, напастями, смертю страх перед льодовим холодом Зла, яким наказує Чорнобога. Саме тому перед людиноподібним чорним ідолом Чорнобога відбувалися найстрашніші жертвопринесення. Щоб здобути його розташування і спробувати вберегти себе від гніву бога Зла, слов’яни ритуальне вбивали полонених і рабів, а при відсутності коней. Особливо «рясними» були жертвопринесення Чорнобогу перед виступом у військовий похід і в найкоротший день у році (21 грудня). Образ Чорнобога і його вірних слуг присутній у всіх народних казках слов’янських народів: ...