Симон Волхв як засновник симоніанства
Симон Волхв, центральна постать симоніанства, походив із самарійського села Гітта і був відомий як маг і чарівник. У Новому Завіті (Дії Апостолів 8:9–24) він зображений як суперечливий персонаж, що намагався купити у апостолів дар Святого Духа, тим самим породивши термін «симонія» (продаж священних речей). Однак у симоніанській традиції його вважали не єретиком, а втіленням божественного розуму, посланого для спасіння людства.
Симон проголошував себе «Великою Силою Божою», тобто проявом вищого божества у світі. Його вчення базувалося на тому, що матеріальний світ створений нижчими силами, які намагалися затримати людський дух у світі матерії. Він бачив свою місію у звільненні цих духовних часток через передачу прихованого знання.
Космологія та вірування симоніанства
Основою симоніанського вчення була дуалістична космологія, яка пояснювала існування світу як конфлікт між матерією та духом, злом і добром.
- Створення світу та нижчі сили
Симоніани вважали, що матеріальний світ створений нижчими істотами (архонтами), які були відокремлені від істинного Бога. Ці архонти, керовані деміургом (Богом-Творцем), прагнули утримати людські душі в полоні матерії, позбавляючи їх доступу до вищого божественного світу. - Софія та духовне визволення
У космології симоніан важливу роль відіграє жіноча божественна сутність Софія (Мудрість), яка помилково створила матеріальний світ. Симон ідентифікував Софію зі своєю сподвижницею Геленою, яку він називав «втіленням божественної думки». Через Софію він намагався передати людям знання про їхню божественну природу. - Гнозис як шлях до спасіння
Симоніанство вчило, що спасіння можливе лише через гнозис — спеціальне знання про божественну природу людини та її зв’язок із істинним Богом. Ця ідея була однією з ключових у гностицизмі загалом.
Ритуали та практики симоніан
Симоніанство було релігією, орієнтованою на містичний досвід і символічні ритуали. Їхні практики включали:
- Таємні ініціації, під час яких послідовники отримували знання про космічний порядок і свою духовну сутність.
- Обрядові молитви та гімни, що прославляли Софію та вищого Бога.
- Магічні ритуали, які мали звільнити душу від влади архонтів.
На відміну від ортодоксального християнства, симоніани не дотримувалися суворих моральних норм і вважали, що визволення духу важливіше за дотримання законів, створених нижчими силами.
Критика з боку християнських авторів
Ранньохристиянські письменники, такі як Іреней Ліонський, Юстин Мученик і Тертуліан, різко засуджували симоніанство, називаючи його єрессю. Вони бачили в Симоні Волхві фальшивого пророка, який прагнув відвернути людей від істинної віри. За словами Іренея, саме Симон був «першим єретиком», від якого походять усі інші єретичні течії.
Іван Гудзенко
