Уся процесія вирушає вулицею міста Ла Пас. Двоє чоловіків несуть в руках хоругви фіолетового кольору, у супроводі місцевих жителів і духового оркестру. Попереду них йдуть жінки, несучи фігуру скорботної Діви Марії, а чоловіки в конусоподібних головних уборах і фіолетовому одязі на ношах – фігуру знятого з хреста тіла Ісуса Христа.
День цей болівійці проводять у покаянні, молитві, сльозах, щоб звершити християнський ритуал — поховання Господа. Через те усякі попередні веселощі, танці, музика припиняються, а звершуються в храмах меси, усе наповнюється тишею, людським мовчанням, щоб віруючі могли віддати останню шану Христу. До усіх деталей чітко прослідковується хода, відтворюється повністю релігійна картина життя корінних індіанців, котрі прийняли християнську віру і стали повноцінними членами католицької церкви.
Болівійці мають дві світоглядні думки. Перша насамперед пов’язує їх із віруваннями їхніх предків, тоді ж як друга – прийняттям віри в Христа Спасителя. Відбувся увесь процес завдяки чіткій проповіді, катехизації, євангелізації індіанського населення, котре проживало на території Латинської Америки і є прямими нащадками етнічних груп, таких як аймара, кечуа. Індіанські народи зуміли стати християнами завдяки іспанським місіонерам, яких римо-католицька церква відправлялися на конкретні території.
Як бачимо місіонерська робота з населенням не пройшла даремно, принісши плоди віри людям. Церква не забороняє болівійцям дотримуватися віри предків і християнської взагалі, не існує якихось обмежень.
Панас Вернигора
