Народився Томас Мюнцер у 1490 р. в невеликому німецькому містечку Штольберг. Походив з сім’ї майстра. Його батько займався чеканням монет. Пізніше переїздить до міста Кведлінберг у зв’язку з професією батьків. В юнацькі роки Мюнцера мало захоплювали розваги, розкішне життя. Вважається єдину розкіш, яку зміг дозволяв собі Мюнцер були книги, на які він постійно накопичував зароблені кошти. У 1506 році він вступає до університету у Лейпцигу досліджуючи філософію, медицину, релігію. Близько 1517 році, як у Німеччині спалахнула хвиля Реформації, Мюнцер працював вчителем у Мартинській гімназії міста Брауншвайг.
Однак вчителював Мюнцер там лише до 1519 року вступивши до монастиря у ролі капелана поблизу міста Вайсенфельс. Саме тут Мюнцер проявив себе як радикальний проповідник та прихильник нововведень у літургічну церковну практику. У той час у Вітенберзі обговорюють знамениті “95 тез” монаха августинівського ордену Мартіна Лютера, у який вказав недоліки римської церкви.
Відомо, що Томасу Мюнцеру імпонував Лютер тривалий час. З Ютеборга вождь селянської реформації переселяється саме до Вітенбергу, в якому і мав можливість зустрітися з Лютером. Саме у Вітенберзі Мюнцер стає священиком. У цей час, як вважає історія, формулювання, тези та принципи проповідей Мюнцера містились у рамках програми Реформації. Однак подальший радикалізм поглядів зробив Мюнцера як одного з опонентів Лютера. У своїх проповідях Томас Мюнцер проявляв себе як відмінний оратор. Зміст його проповідей доносились і до кліриків, і до феодалів, і до простих селян. Він докоряв заможних монахів, експлуатацію німецького селянства. Жителі Цвікау, яким проповідував Мюнцер, відчували відмінність від проповідей Лютера. Однак, що сприяло непримиренності обох діячів Реформації?
Справа в тім, що соціальний радикалізм Мюнцера вимагав реформування не лише церковного устрою, але й соціально-політичного. Біднота, селянство, що потерпало від феодалів з жадібністю слухали цього проповідника. Він не вбачав жодної волі Божої у тому, що селяни бідують, потерпають від важкої фізичной праці та експлуатації зі сторони феодалів. Будучи кліриком у Цвікау Мюнцер захоплений містицизмом та есхатологією, які супроводжувались вірою в побудову ідеального суспільства. Великою мірою при цьому зіграли роли радикальних анабаптистів в Німеччині, яких Мартін Лютер образно називає “пророками Цвіккау.” Ними захоплений на початку був і Меланхтон і Карлштад доки Лютер був відсутній у Вітенберзі. Пророки Цвікау використовуючи спіритуалізм, отримували нове одкровення, які часто суперечили основним тезам Святого Письма. Ніколаус Шторх один з прибічників стверджував, що отримує свої одкровення у ”духів” зміст яких міг прирівнюватись до текстів одкровення Біблії. Мюнцер при цьому жодним винятком не був.
Будучи священиком у Цвікау, він часто натякав, що Писання – це лише зовнішня форма одкровення, яка вбиває, і лише дух може животворити в душі людини. До самого біблійного тексту Мюнцер не переживав жодного страху чи благоговіння. Для нього Біблія постала ледь не формалізмом. На свою манеру він інтерпретує абияк біблійних пророків та апостолів, вкладаючи в зміст своїх слів суперечливі речі. Він стверджував, що встановити божественний порядок слід не Богові, а людині. Така людина, що скерована Божим Духом має намір будувати Царство Боже. Сам зміст цього поняття розкривався в Мюнцера як суспільний лад в якому присутня соціальна рівність і знищені усі класові відмінності.
Пробувши тривалий час у Празі, Нордхаузені, Мюнцер в якості священика має змогу проповідувати свої погляди у м. Альштедт. Ледь не одночасно з Лютером Мюнцер спрощує католицьку літургію, перекладає богослужіння німецькою, отримує позитивні відгуки від прихожан церкви. Налаштований радикально щодо соціальний перетворень, Мюнцер називає католицькі церкви осередком язичництва. Результатом таких проповідей стало підпалення каплиці у м. Малербахе 1524 р. Мюнцер критикував кліриків, зажерливих ченців, пророкував про кінець їхнього панування. Його промову мали змогу почути курфюрсти Саксонії Йоганн та Фрідріх Мудрий.
Радикальний та безкомпромісний тон промови Мюнцера викликало занепокоєння у князів, однак був наданий дозвіл щодо її друку. Занепокоївся також не менше і сам Мартін Лютер. Реформатор попереджував, що дух Мюнцера – не звичайні слова сказані чи на писані ним, а певні дії, які можуть виявити себе і фізично. Відкривши очі на дійсний стан справ, почали хвилюватись і жителі Саксонії. Побоюючись можливого арешту, селянський лідер переселяється до Мюльхаузену. Саме тут він пише свою знамениту “Захисну промову”, як відповідь на твір Лютера “Послання саксонським князям щодо бунтівного духу”. Тоді Лютер і Мюнцер стали непримиреними опонентами. Для Лютера Томас Мюнцер постає в образі “альштедського диявола”. Позиція ж Мюнцера щодо Лютера була у розумінні останнього як “вітенберзького папи”, який пдіграє князям, феодалам, звільнивши селян виключно від папи, але не більше.
Він вважав, що прості селяни не зобов’язані вже нікому підкорятись. Їх прагнення, меч в руках їх вождя надасть змогу знищити всіх противників Божих. Він стверджував, що розвиток світу та суспільства – підкорення приватних інтересів загальним. Тому концепція приватної власності Мюнцером відкидалась. Лише у спільному лежить основу промислу Божого. Відтепер селян натхненні промовою лідера плебеїв самостійно знищують усі католицькі атрибути: руйнують вівтарі, у бруді лежать ікони. Вони вимагали скасувати усю податкову систему, розпочати вигнання священиків з церков, однак магістрат мав змогу втримати владу і не допустити цілковитого безладу.
У Мюльхаузені разом з товаришем Пфейфером Мюнцер втілив на практиці свою соціальну програму. Майже всі бургомістри земель Тюрінгії підртримували розпуск магістрату і передати усе в руки Вічної ради. При цьому в Гесені та Саксонії могли і спалахувати селянські повстання. Як показувала практика Мюнцер і Пфейфер керували містом і все було приготовано до крупного селянського повстання. Мюнцер вважав, що це віійна самого Бога, початок Апокаліпсису, який неодмінно завершиться перемогою. Власне, у Гарці, Верхньої Франконії, Фульді селяни спалювали церкви та монастирі. Безумовно, що князі Тюрінгії були неспроможні зарадити ситуації, але ландграф Філіпа збирає військо і розпочинає війну в якій до полону потрапляє сам Мюнцер. У зв’язку з безпідставною самонадією, слабою підготовкою, неорганізованістю, 5 тис. селян полягло. Після тортур над Мюнцером у замку Хельдрунген вождя реформації плебеїв 27 травня 1525 р. страчують разом з Пфейфером залишивши свій слід в історії церкви та суспільної думки своєї епохи.
Євген Распопов
Яка твоя реакція?
