Походження та міфологічні аспекти
За космогонією Геліополя, Шу виник із первісного хаосу без участі жіночого начала. Він був породжений Атоном через акт самозапліднення, що підкреслює його сакральний статус як одного з першоджерел світобудови.
Шу та Тефнут – перша божественна пара
Шу та його супутниця Тефнут (богиня вологи) уособлювали фундаментальні природні сили: повітря та воду. Їхній союз привів до народження Геба (землі) та Нут (неба), які стали основою фізичного світу.
Роль у космогонії
Однією з найвідоміших міфологічних сцен є зображення Шу, який розділяє Геба і Нут, підтримуючи небесний склеп. Цей образ символізував створення простору для життя та встановлення порядку (Маат) у протиставленні хаосу (Ісфет).
Іконографія та символіка
Шу традиційно зображували у людській подобі з характерними атрибутами:
- Страусине перо– ієрогліф його імені, що вказує на легкість і повітряність.
- Підняті руки– жест підтримки неба (Нут).
- Сонячний диск– у пізніх періодах, коли його ототожнювали із Ра.
У текстах Середнього царства Шу іноді називають «первісним творцем», але з часом його статус змінився.
Шу – одне з ключових божеств єгипетського пантеону, яке втілювало життєдайні сили природи. Його роль у створенні світу, зв’язок із сонячним культом та військові аспекти роблять його прикладом динаміки релігійних уявлень Стародавнього Єгипту.
Іван Гудзенко
