У давньоєгипетській релігійній традиції Шу займав важливе місце як божество повітря, світла та простору. Він був одним із перших богів, створених верховним богом-творцем Атоном, і разом із своєю сестрою та супутницею Тефнут утворив першу божественну пару Еннеади Геліополя.
Походження та міфологічні аспекти
За космогонією Геліополя, Шу виник із первісного хаосу без участі жіночого начала. Він був породжений Атоном через акт самозапліднення, що підкреслює його сакральний статус як одного з першоджерел світобудови.
Шу та Тефнут – перша божественна пара
Шу та його супутниця Тефнут (богиня вологи) уособлювали фундаментальні природні сили: повітря та воду. Їхній союз привів до народження Геба (землі) та Нут (неба), які стали основою фізичного світу.
Роль у космогонії
Однією з найвідоміших міфологічних сцен є зображення Шу, який розділяє Геба і Нут, підтримуючи небесний склеп. Цей образ символізував створення простору для життя та встановлення порядку (Маат) у протиставленні хаосу (Ісфет).
Іконографія та символіка
Шу традиційно зображували у людській подобі з характерними атрибутами:
- Страусине перо– ієрогліф його імені, що вказує на легкість і повітряність.
- Підняті руки– жест підтримки неба (Нут).
- Сонячний диск– у пізніх періодах, коли його ототожнювали із Ра.
У текстах Середнього царства Шу іноді називають «первісним творцем», але з часом його статус змінився.
Шу – одне з ключових божеств єгипетського пантеону, яке втілювало життєдайні сили природи. Його роль у створенні світу, зв’язок із сонячним культом та військові аспекти роблять його прикладом динаміки релігійних уявлень Стародавнього Єгипту.
Іван Гудзенко
