Історія становлення протестантизму
Протестантизм стає викликом для католицької церкви в XVІ столітті. Своєму зародженню протестантизм завдячує ідеологу Мартіну Лютеру. По суті Лютера можна вважати батьком протестантизму, але і до нього існувало раннє реформаторство XІV століття, представлене Вікліфом, Гусом, котре вплинуло на майбутнього провідника цієї течії. Лютер об’єднав власні сили з Жаном Кальвіном через масових рух, спрямований на духовну антимонополію католицизму в цілому.
Основною причиною антикатоличного настрою стало претендування папи на світську владу і моральний занепад папської курії. А тому визначальним духовним і політичним рухом в Західній Європі та світу є протестантизм. Згідно історичних свідчень, релігійну революцію розпочав доктор теології Мартін Лютер, своїми відомими 95-ма тезами, прибитими до дверей храму у місті Віттенберг (Німеччина). Позицію Лютера підтримав саксонський курфюст Фрідріх Мудрий. У 1519 році Лютера викликають до Риму.
В сторону Лютера лунали погрози. 1519 році під час диспуту в Лейпцигу Лютер в критиці піддав сумніву те, що як папу римського так і саму церкву. Заручився підтримкою Філіпа Меланхтона. Згідно папського указу Лютеру заборонено було проводити полеміку, проте натхненний богослов продовжував.
У темпераментній манері видає три книги із викладеною програмою і них:
- скинути з плечей папський тягар;
- скасувати остаточно священників, монахів, церковну власність;
- зведення таїнств до двох, зазначених у Євангелії: хрещення і причастя, відміна мес, культу святих, що є ідолопоклонством; оскільки Богу не потрібні посередники; відкриття вільного доступу до Біблії;
- раз і назавжди покласти край світській церковній владі та індульгенціям як зловживання церкви.
Чи змогла церква прислухатися до слів Лютера аби зберегти свій духовний і моральний авторитет у суспільстві? Вона просто не бажала втратити свій феодальний статус на той час. Папа римський вдається до контр мір аби призупинити діяльність доктора Лютера. У 1520 році буллою відлучає Лютера від церковного спілкування і проклинає. Курфюстом Фрідріхом була булла відхилена, а Лютер не стримався і публічно її спалив перед професорами і жителями міста Віттенберг.
Скликаний імператором Карлом V Вормський сейм 1520 року мав би улагодити конфлікт, проте обрав зовсім іншу тактику по відношенню до Лютера, засудивши його за єретичні погляди, а також ухваливши спалення полемічних творів. У місті Вартбург перекладає Біблію. У цьому допомагають Меланхтон і Агрікола. Центр Реформації переноситься в місто Віттенберг. Містами –оплотами Реформації стають Цюріх зі Страсбургом. Карл V вже не зміг допомогти, оскільки вів війну з Францією.
Хвиля протестів і протистоянь пронеслася в Німеччині, дії якої були осуджені Лютером. Не такого очищення церкви бажав Лютер, через влаштовані церковні погроми, вигнання лояльного католицького духовенства, не перенесення духу католицизму, абсолютне знищення регалій.
Лютером проведені церковні реформи: видалення ікон, відміна меси, укладення нового катехізису. Пасторів стали призначати князі (пізніше відбувалося обрання), ритуали замінила проповідь. Не згідна з Лютером частина людей відокремилася, утворивши релігійні групи, що представлені кальвіністами, анабаптистами. У 1529 році Лютер з Цвінглі намагаючись примиритися все ж розходяться у питанні Євхаристії. З 1530 року протестанти приймають Аугсбурзьке сповідання віри Меланхтона. Реформація стрімко поширилася в Саксонію, Прусію, Померанію, міста — Вюртемберг, Брандербург, Мекленбург. Лише деякі швейцарські кантони зуміли зберегти протестантизм після трагічної гибелі Цвінглі в громадянській війні 1531 року. З 1532 року Карл V укладає перемир’я з протестантами, але з певними обмеженнями – проповідницька діяльність. Протестанти не могли змиритися із забороною цієї діяльності, а тому довільно займалися цим. З 1540 року розгорнувся цілий процес інквізиції по проповідниках протестантизму. Не зважаючи ні на що Реформація набула другого дихання в таких країнах як Нідеранди, Прибалтика, Франція, а потім Польща, Італія, Іспанія.
Після смерті Лютера 1546 року, скориставшись найманцями Карл V завдає нищівного удару по протестантах. В тім гірша участь чекала на імператора. Більшість князів оцінюючи таку ситуацію звернулася у Францію про допомогу. Імператора Карла вигнали. В тім дві воєнні компанії Карла не врятували, потрапивши в полон до протестантів укладає 1555 року в Аусбурзі мирну угоду. Це була остаточна перемога протестантизму над феодалізмом.
Доктрина
Основу протестантизму складають п’ять основних принципів:
- тільки Писанням (Sola Scriptura). Нею підтверджується Біблія як єдине богонатхненне джерело віровчення.
- Тільки вірою (Sola fide) Вона грунтується та тому, що грішник може бути прощений тільки через віру у викупну жертву Христову.
- Тільки благодаттю (Sola gratia). Бог – це єдиний суб’єкт благодаті. Якимись діями людина не може заслужити більшої благодаті. Іншими словами спасіння є Божою благодаттю.
- Тільки Христос (Solus Cristus ). Через віру в Христа як єдиного посередника між Богом та людьми є можливим спасіння людини.
- Тільки славою Божою (Soli Deo gloria). За цією доктриною людина має шанувати і поклонятися лише Богу, адже через Його волю та дії їй дарується спасіння (дар віри у Викупну жертву Спасителя через Святого Духа має зберігатися у серці віруючого).
Сакральні книги
Сакральною авторитетною книгою протестантизму є Біблія. У протестантизмі визнається 66 книг (39 книг Старого і 27 Нового Завіту).
Сучасний стан протестантизму у світі
У сучасному світі протестантизм нараховує 600 000 000 віруючих. Протестантизм найбільш поширений в США, Великобританії, Бразилії, Індії, Китаї, Нігерії, Німеччині, Демократичній республіці Конго, Кенії, Південно-Африканській республіці, Україні, в країнах Західної Європи, Центральної Азії, тощо.
Панас Вернигора
