СЕМАНТИКА ОБРАЗУ КОНЯ У СНОВИДІННЯХ ТА ПОВІР’ЯХ (ІНДУКТИВНІ ТА РЕДУКТИВНІ КОНОТАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО КУЛЬТУРНО-МЕНТАЛЬНОГО ЕЛЕМЕНТУ СЕМІОСФЕРИ)

Ключові слова: кінь, сновидіння, повір’я, культурно-ментальний зв’язок, семіосфера.

Вступ

Образ коня є одним з найбільш багатогранних та складних символів у світосприйнятті нашого народу. В першу чергу необхідно зазначити цілісність як основний елемент дослідження символу. Виділяючи цілісність, як основну базу при дослідженні даного об’єкту, необхідно пояснити цю вибірковість. Такий підхід є об’єктивною необхідністю, оскільки, зупиняючись на елементі системи (кінь в даному контексті розглядається не тільки як жива істота, але виділяється в семантичну одиницю, стаючи системою для доцільного функціонування якої необхідне існування всіх її елементів), втрачається символічність культурного об’єкту в цілому. Наприклад, якщо брати окремо копито коня, то воно може мати лікарське значення [1] (але не стільки лікарське значення самого копита як окремого сакрального об’єкту, скільки цілющі властивості води, котра утворилася від сліду кінського копита). Також тут можна зазначити, що існують легенди, де від копит коней пророка Іллі утворюються джерела, котрі вважаються святими в народі [2]. Значень окремих частин тіла коня існує безліч.

Дослідження кожного з них має лише опосередковане відношення до обраної теми та безпосередньо пов’язане з іншими семантичними системами (зокрема з водою, лісом або пустелею). Взаємодія семантичних систем важлива, але такий шлях дослідження відводить до іншого напряму, ставлячи на перше місце структуру, а не цілість об’єкту.

Об’єкт не може існувати без своєї структури, але окремі частини предмету можуть грати важливу роль у ментально-психологічному сприйнятті навіть у неофітів.

Структура̶ ̶ це ще не весь об’єкт, але без ідеї самого об’єкту не може існувати поняття про його складові. Наприклад, копито віслюка може виступати, як єдине місце, де можна зберігати отруту для Олександра Македонською (якщо вважати, що його отруїли за наказом та допомогою Аристотеля, з яким в останні часи життя визначного македонського володаря були складні відносини), оскільки всі інші сосуди були непридатні для такої справи, отруя пропалювала в них отвір. В даному випадку маємо копито (хоча і не коня), яке за уявленням тогочасних греків мало міцні властивості, але сама ідея про міцність копита осла виходить через образ цієї тварини. Саме загальність у сприйнятті всього об’єкту породжує конкретні властивості структурних елементів, тому раціональним є цілісний аналіз семантики образу коня.

Аналіз публікацій

Проблеми аналізу та розкриття семантичного змісту образу коня в сновидіннях (загалом та окремо конкретного об’єкту) та повір’ях, як складових одиниць культурно-ментального простору розглядаються у працях Дмитренка М., Чубинського П.П., Гури О.В., Шелестюк Е. В., Юнга К., Толстого Н.П., Маркович 0. В., Номис М., Булашева Г., Красиков М., Жака ле Гоффа, Проппа В., Гуревича А.Я., Куєведи В., Маркова Б.В. (дослідники дають матеріал для подальших розвідок та аналіз певних символічних навантажень обраного символу в контексті свого дослідження); розкриттям символічного навантаження коня, як маркеру статку та основи певних ритуальних дійств (зокрема ініціації дружини) займався Балушок В.Г.[23],

Постановка завдання

Важливо зазначити на початку розвідки, що мова буде йти виключно про символіку сновидінь, повір’їв та приказок українського народу. Інших елементи семіосфери (такі як казки, легенди, загадки, ікони, символічні засади ортодоксальної релігії в цілому та ін.) потребують окремого дослідження, оскільки не можливо охопити весь матеріал в рамках однієї статті.

Основна частина

Значення сновидінь є важливим джерелом для вивчення семантики того чи іншого об’єкту у етнокультурному сприйнятті представників будь-якого народу. Розкриття значення елементу сновидіння ілюструє різноманітну інтерпретацію його в часі, поколіннях та просторових рядах, виділяючи константні елементи. Загально відомою є багатоелементна символіка коня в психоаналізі [3]. Особливої уваги потребує лише підтвердження трансцендентальної природи коня навіть без крил. Трактування снів та їхній змістовий склад дає змогу конструювати розуміння елементів життя людей в культурно-історичній ретроспективі. В даному випадку цікавою часткою культурно-психологічної системи сновидінь виступає тлумачення образу коня.

Необхідно з самого початку означити рамки досліджених джерел, оскільки мова йтиме лише про народне трактування образу коня, ставлення ортодоксальної релігії до цього питання проходить ряд етапів і не є сталим у своєму існуванні. Жак ле Гофф у роботі «Світ уявного» виводить еволюцію розвитку від повної відмови трактування сновидінь до майже вільного розкриття значення снів.

Михайло Красиков, видатний український етнограф та фольклорист, говорить, що українські сновидіння можна віднести до народних прикмет, оскільки тлумачення снів виводиться респондентами часто саме від випадків, коли сновидіння збувалися [4]. Хоча сновидіння належать до світу несвідомого, вони можуть відкривати погляд несвідомого на ситуацію в свідомому житті людини. Трактування цього елементу несе в собі більш глибинні пласти людського свідомості, ніж просто проведення паралелі з досвідом респондентів. Взагалі чомусь саме такі, а не інші асоціації закарбувалися в колективних уявленнях. Тому важливим елементом в розкритті змісту аналізу сновидінь є невід’ємність тези про культуро-історичний характер даних трактувань.

Серед величезного спектру розкриття змістового наповнення значення коня уві сні можна виділити такі:

1. якщо сняться коні – буде вітер [4, с.117] (простежується опосередкований зв’язок з властивостями коня як основного засобу пересування);
2. коні у вісні можуть означати брехню. При чому, якщо коні гарні, то брехня швидко пройде, а якщо наснилися погані – то людина ще довго буде мати справу з наслідками цієї брехні [4, с.53] (значення коней та коня уві сні найчастіше тлумачиться саме як брехня, паралель з таким тлумаченням тварини можна буде побачити при порівнянні з казками та легендами. Аналіз образу коня в легендах та казках потребує висвітлення в окремій розвідці, оскільки є доволі об’ємним та важливим питанням);
3. якщо кінь насниться чоловікові, то це добра ознака. З жінкою все виходить навпаки (в даному випадку має місце біполяризація в контексті протиставлення семантичного змісту за принципом добре – погане, чоловік – жінка) [5];
4. безпосередній контакт з конем уві сні (у негативному руслі – якщо кінь вкусить) повинен призвести до слабкості людини, згідно з трактовками, що були виведені українським фольклористом та етнографом Миколою Костянтиновичем Дмитренком під час його роботи над українським сонником;
5. коні в цілому можуть снитися до хвороби або навіть смерті (якщо проходити під конем). На думку приходить старовинний обряд, що має місце в ряді синполітейних суспільств. Якщо одна людина проходила між ніг іншої людини, то вона втрачала свою незалежність та повністю залежала від волі людини, між ніг якої вона пройшла. Або навіть ритуал переродження/надання нового ім’я, коли хвору дитину (або просто дитину, щоб сховати від впливу злих духів) прокатували/проносили між ніг жінки (не матері). Чи є можливим зв’язок між цими двома сакральними дійствами? Імовірно саме в обґрунтуванні значення цього сновидіння криється пояснення мотивація подібного дійства в минулому, але вже крізь призму сприйняття сьогодення. Цікавий контекст даної трактовки сновидінь випливає, якщо звернутися до народних казок. Кінь у них може виступати посередником між нашим і потойбічним світом. Аналогічний висновок виводить Володимир Пропп в своїй роботі «Исторические корни волшебной сказки». Симптоматичним є вже те що сама тварина у нього потрапляє до розділу чарівних дарів та підрозділу чарівних помічників;

6.зовсім інша справа, якщо сниться, що їздиш верхи на коні – тлумачиться як сімейне щастя;

7.якщо уві сні купуєш коня, то це – до новин [6] (пояснювати асоціації такого виду тлумачення дуже просто – купити коня можна на ярмарку/базарі – а ярмарок асоціюється з новинами);

8.якщо сниться кінь на пасовиську, то це тлумачиться як – до одруження [7] (семантична асоціація домашнього коня з одруженим чоловіком демонструє опосередковану символіку коня як символу чоловічої сили);

9.якщо людина тримає коня за вуздечку, то це означає небезпеку [4, с.119] (на згадку приходять українські, і не тільки, народні казки, де саме через вуздечку з головним героєм, котрий торкається її не зважаючи на заборону, трапляються неприємності);

10.цікавим є трактування коня, що стоїть здибленим: має місце дві інтерпретації: сварка [8] або слава [4, с.119] (в останньому випадку можна провести аналогію з іконографічними зображеннями, на яких кінь належить святому, що перемагає зло. Частіше за все кінь на таких іконах зображений здибленим, але така особливість належить лише до зображень після ХVIII ст.);

11.коні, що падають уві сні, означають зміни в житті;

12.існує певна різниці, чи побачити уві сні жеребця, чи лоша, чи кобилу. Жеребці сняться до подальшого відчуття у собі відваги та сили. Лоша – до радості та незалежності, годувати ж лоша – до достатку. В даному випадку чітко простежується асоціація з конями як маркерами статку. Годувати мале лоша – значить бути його власником. Щоб його мати, потрібно бути власником принаймні одного коня. Або щоб бути власником лошати, потрібно його купити чи отримати у дарунок. Всі варіанті демонструють майнову спроможність людини, що бачить коня, призводячи до такого розшифрування сну. Кобила ж уві сні значить брехню, про що йшлося вище;

13.Худі коні сняться до хвороби, а жирні до – здоров’я (пряме співвідношення предмето-об’єктного зв’язку та залишків гомеопатичної магії).

Проводячи аналіз символіки українських сновидінь, неможливо не звернути увагу на градацію за кольорами. Кольорові варіації в поясненні снів мають такі особливості:

1. якщо сниться, що їдиш на білому коня – до щастя. Також біла кобила сниться до отримання листа або є ознакою неминучої смерті (остання трактовка символіки білого коня прямо відсилає до задіяння коней у поховальних обрядах, оскільки саме такий колір найчастіше використовується у цих дійствах). Білі коні взагалі окрема тема в семіотичному ряді кольорової варіативності цих тварин. Вони популярні не тільки в ритуальних дійствах (обрядах поховання, жертвоприношеннях та т. д.), але й часто зустрічаються у казках та легендах, як медіатор-перевізник у інші світи (не лише потойбічний) або чарівний помічник. Ця коротка узагальнююча паралель наведень для більш чіткого розуміння взаємодії-відбиття символічного змісту коня у трактуванні українських сновидінь відносно інших сфер психо-культурного сприйняття даного об’єкту представниками українського народу минулих століть. Світлі коні (без зазначення, що колір тварини – білий) сняться до одруження (можлива більш пізня асоціація з нареченою та весільною обрядовістю, але білий колір не завжди був притаманним цьому дійству);
2. якщо сниться, що їдиш на буланому коня – до слабкості;
3. якщо сниться, що їдиш на чорному або гнідому коня – до хвороби;
4. якщо сниться червоний кінь – до щасливого кохання[9].

Наведені вище приклади тлумачення сновидінь не претендують на повноту розшифровки снів, вони дають загальне уявлення про сприйняття образу коня та його трактування крізь призму несвідомо-свідомого простору людської ментальності.

Кінь частіше за все асоціюється з брехнею або демонструє якийсь перехідний процес (від здоров’я до хвороби, від неодруженого парубка до одруженого чоловіка, від життя до смерті та ін.). До речі, брехню теж можна вважати процесом – наклепом, тобто спеціальною дією, щоб затьмарити реальне положення справ. Перехідний процес, відносно трактування сновидінь, де фігурує кінь, залишається незмінним серед всіх варіацій змістовних навантажень семантики коня в українських сновидіннях. Процес «змінності» – лабільнсть, в даному випадку термін «лабільність» використовується, як такий, що демонструє перехід з одного стану до іншого. Ні в якому разі не відбувається спроби вступити в дискурс відносно означення цього терміну. Зокрема, даний термін в рамках робіт А. Гелена, який посилаючись на І. Г. Гердера, означає її, як одну з причин укріплення дисциплінарних інститутів. Більш близькою для автора, є думка Б. В. Маркова [15] про те, що лабільність виступає, однією з умов розвитку цивілізації. На пам’ять приходять, слова відомого швейцарського психіатра Карла Густафа Юнга [6] відносно трактовки сновидінь – змінюються предмети, що задіяні у процесах, але самі процеси, що виступають маркерами того чи іншого значення, залишаються незмінними. Наприклад, значення сну, де фігурує птах трактується паном Юнгом, як «визволення», потім пропонується теза про те що літак або ракета для сучасної людини, теж будуть символізувати «звільнення від чогось» у вісні. Або філософський камінь в Середньовіччі для алхіміків може бути лише символом того, що знаходиться в душі людини – для того щоб знайти присутність Бога в цьому світі (своєрідний «ляпіс» (lapis), як метафоричне означення мети [6]) або лише органічним матеріалом для того, що отримати золото. Процес пошуку в даному випадку виходить на перший план (внутрішнього чи зовнішнього). Таким чином Карл Густав Юнг виводить поняття «синхронності», що демонструє «смисловий збіг» зовнішніх і внутрішніх подій, які самі по собі причинно не пов’язані, але ведуть до певних подій. Яскравим зразком цього слугує приклад, наведений видатним психіатром, з чорним костюмом. Якщо ви купили синій костюм, а магазин помилково надіслав Вам чорний, причому в той день, коли помер один з ваших родичів, це буде смисловим збігом. Це дві події причинно не пов’язані, але вони поєднані символічним значенням, яке надається чорному кольору. Людина, що отримала чорний костюм, могла бачити сон про смерть. Тоді відповідний архетип проявився б одночасно у внутрішній і зовнішньої події, що несе одне і те ж саме символічне послання – про смерть. [6]. Спрацьовує певний архетип підсвідомості. Аналогічно можна провести приклад з конем: людині наснилося, що вона їде на чорному коня у полі, а через деякий час  ̶ занедужає. Припустимо, що за кілька днів до хвороби та сну, ця людина придбала ліки він застуди або хронічної хвороби «на всяк» випадок або через вигідні умови. Таким чином маємо «смисловий збіг», але дещо в іншому напрямку. Чи була хвороба спровокована відвідуванням аптеки чи підсвідомість людини вже знала про вірус в організмі? Чи можна відслідити цей механізм у часі? Багато питань, відповідь на які потребує міждисциплінарних досліджень, не тільки в сфері культурології, психології, але й медицини та математики. Механізм «смислових збіг», якщо буде розшифрований, допоможе розкрити культурно-ментальні особливості сприйняття світу та його елементів попередніми поколіннями з точки зору їх несвідомого. За «процесом» символ коня відповідає перехідному-змінюючому навантаженню особистого значення процесу, як дії. Спрацьовує, в такому випадку, ланцюг психологічного значення образу коня. Можливо, дехто побачить тут ознаки інтертекстуальної комунікації, оскільки кінь стає символом. Основний засіб для пересування до ХХ ст., стає символом переходу з однієї стадії до іншої, у трактування сновидінь.

Виникає питання: вплив на психо-культурну життєдіяльність людини виникає спонтанно, як щось, що само самою розуміється, або цей процес нав’язується згори певними соціокультурними елементами суспільства? Соціокультурні прошарки мають вплив на психо-культурну діяльність людини, нав’язуючи певну систему поведінки всередині групи. При недотриманні норм поведінки член групи може бути покараним або виключеним з групи. Саме почуття страху та небажання бути виключеним, формує норми поведінки соціальних інститутів (родина, школа і т.д). Або ж ситуація може біти діаметрально протилежною індивід може робити вчинки повністю не відповідні до норм поведінки групи, бажаючи таким чином дистанціюватися від певного прошарку або наблизитися до іншого. Відповідно до різних епох та територіальних особливостей поведінки всередині певної соціальної групи існують шляхи до соціальної мобільності (не для кожного часу та території звісно). Саме соціальної, а не психо-культурної, для окремого індивідуума. Психо-культурна мобільність, через сприйняття індивідуума в певній соціальної групі самою групою, не можлива за одне покоління. Прикладом цього слугує А. Моцарт, він видатний – музикант та композитор, його батько – музика, його дід – палітурник, його прадід працював в каменоломні. Але особливості поведінки для музикального прошарку свого часу давалися Моцартам важче за інших музик та композиторів свого часу. Однозначної відповіді на це питання дати неможливо. Але без глобальних змін в культурно-економічному житті людини перетворення в семантичному просторі, а саме в семіосфері, не відбудуться як такі взагалі. Основою перетворень семантичного змісту виступає матерія.

Джерело семіосфери є невичерпним, і скільки б разів не була актуальною теза польського філософа та сатирика Станіслава Эжи Леца, що про все на світі вже сказано, але, на щастя, не все ще осмисллено. Новими поштовхами в світі семіотики виступають саме інноваційні технології, що вже своєю появою змінюють поняття про оточуючий світ. Тому джерело семіосфери буде невичерпним для нових символів та переосмислення старих доти, доки існуватимуть зміни в культурно-технічному просторі людства (мова йде не лише про зміни в господарській діяльності або нові ідеї в електротехнологіях). Світ змінюється, але процеси вираження важливих елементів життя людини крізь семіотичну базу залишаються незмінними. На прикладі символу коня можна побачити зародження, розквіт, існування та поступове змінення навантаження та сприйняття семантичного об’єкту.

Фахівець в сфері лінгвокультурології О.В. Шелестюк виділяє процес передачі символічних концептів з покоління у покоління, зазначаючи перехідність процесів між культурами різних народів [7]. Конвергентність такої позиції вказує на сталість семіосфери під час її встановлення, але період змін культурно-технічної сфери життя людства стимулює необхідність мотивації дій, що раніше були всім зрозумілими. Яскравим прикладом цього є образ коня, який, як елемент семіосфери, пройшов процес становлення, пояснення та використання.

Повертаючись до інтерпретації образу коня в трактуванні українських тлумачників сновидінь, необхідно ще раз виділити його біполярний характер та факт перехідного елементу в життєдіяльності людей. Така «трансцендентна» природа даного образу симптоматично вказує на асоціативний шлях формування його значення.

Переходячи до аналізу значення образу коня в українських прислів’ях та повір’ях, необхідно виділити першим з них одне з найбільш поширених на території сучасної України (принаймні до ХІХ ст.): «Хто коня годує, той дома ночує» [10]. Пояснити це прислів’я можна таким чином: годуючи коня, його власник може не боятися, що з останнім щось станеться в дорозі. Паралельно з цим є всім відоме повір’я, що кінь може знаходити дорогу додому з будь-якого місця. Існує величезна кількість прикладів, коли кінь або поні знаходять дорогу до дому або місця, де вони часто бували (одним з них є яскравий приклад, відображений в розповіді Дж. К. Джерома в оповіданні «Людина, що не вірила у щастя», кобила яка раніше належала виноторговцю, зупинялась біля кожного шинка з новим власником). Насправді доведено, що це не так. Бернард К.М. Гржимек, відомий західно-германський зоолог, у книзі «И снова лошади» [9] доводить це на ряді прикладів  ̶  Окупація, Фантома, гніда Єрихонка, Гортензія  ̶  не повернулися до дому, коли були відвезені від місця, де вони раніше жили на різні відстані (від десятків кілометрів до 5 кілометрів). Приклади, коли коні знаходили дорогу до свого дому  ̶  демонстрували вміння коней йти по вже відомому їм шляху. Дорогу ж до дому з невідомого місця вони знайти не могли.

Цікаво, якщо звернутися у ретроспективі до повір’я про те, що кінь може знайти дорогу до дому або хазяїна з будь-якого місяця цікавими є два приклади перший знаходиться у книзі шведської письменниці Астрід Ліндгрен «Еміль із Леннеберги», де хлопчик сподіваючись на свого коня Лукаса, котрий багато разів їздив у місто Марілунд підчас сильної бурі, довіряє йому поводдя, щоб той знайшов вірний шлях у сніжному хаосі. А інший приклад, відноситься до сучасного нам серіалу «Все можуть королі» Алана Сміті, де один з головних героїв каже, що гарний кінь завжди знайде дорогу до свого власника. Чим ці два приклади відрізняються? А тим, що в першому з них кінь, ще відіграє важливу роль в господарстві людини і сприймається як реальна істота з вичерпаними можливостями; а в другому – герой, хоча і походить з V ст., але вже створений сучасною людиною, і мислить відповідно до представника XXI ст., відносячи коня до тварини, що може знайти хазяїна будь-де, таким чином стає заручником модернізації образу коня. Міфологізація об’єкту виникає на початку відокремлювання його від безпосереднього побуту людини, але коли ще зберігається тісний зв’язок з цим об’єктом.

Повір’я про те, що кінь може знайти дорогу до дому з будь-якого місцевості, не має відношення до реального світу, а повністю належить культурно-міфологічному простору народної свідомості. Виникає закономірне питання, що складало основу його виникнення? Бажання власника коня, чи тут має місце інший більш латентно виражений фактор? В казках не раз саме кінь виступає перевізником у інші світи, це достеменно досліджено в роботах В. Я. Проппа («Исторические корни Волшебной Сказки», «Морфология волшебной сказки»), Є. Трубецького («Иное царство и его искатели в русской народной сказке») та ін.. В іконографії ж одним з головних «правил» є: все, що можна побачити на іконі, тягнеться до головного образу (в тому числі і коні, зокрема, звертаючись до іконографії Флора та Лавра або Різдва Христового). Тобто кінь, як складовий елемент іконописного зображення підпорядкований канонічним законам іконографічних зображень. Таким чином, як фраагмент даних зображень він має тенденцію руху до основного об’єкту на іконі. Інакше кажучи, кінь на іконі рухається у тому напрямку, який запрограмований у ньому Творцем, і відповідно до цього знайде вірний шлях незалежно від того, що буде стояти на дорозі (іконографія Апокаліпсису, Різдва Христового та ін.). Віра в направленість дій тварини Вищою Силою (Богом) стає базою для творіння іконографії, яка латентно демонструє цю зумовленість. В українському прислів’ї, на наше переконання, поєднуються язичницькі (хтонічні) і християнські символи, які з різних боків, але єдино вказують на зв’язок з Вищою Силою і здатністю останньої бути дороговказом. Паралелі, що існують між народним сприйняттям та зображеннями коня на іконах, у даному випадку вказують на глибинні полісемантичні зв’язки біполярної культурно-ментальної системи, що має в своїй основі народне (язичницьке) коріння та ґрунтовний шар ортодоксальної релігії, що виражається в іконографії, преломлюючись, трансформується до народного фольклору, в даному випадку прислів’ях.

Існує велика кількість прислів’їв та приказок, де фігурує кінь. Доцільним буде виділити такі з них:

1. «кінь на чотирьох ногах та спотикається – …а чоловік на двох, та щоб не спіткнувся»;
2. «куди кінь з копитом, туди й рак з клешнею»;
3. «подібна свиня до коня!» (саркастичне зазначення);
4. «якби то в полі та на добрім коні – то б то йому було стидно!»;
5. «коня кують, а жаба і собі лапу підставляє» [10];
6. коня купить – не бублики купить;
7. кінську голівку – де здибаєш загнуздай;
8. дай коневі вівса та гони як пса;
9. силуваним конем не наїздишся [21];
10. кінь коневі не рівний;
11. не то кінь, що в болото увезе, а то, що а болота вивезе;
12. не вірь кобилі в дорозі, бо серед болота скине і т.д. [22] (в цьому контексті більш чітко проступає ідея повір’я про те, що кінь знайде дорогу до дому з не будь-якого місця, а лише по добре відомому шляху. Хоча в даному випадку діє статева градація) .

Загальною рисою для всіх прислів’їв є домінуюче положення коня. Кінь постає як матеріальна цінність за якою необхідно доглядати відповідним чином; його беруть за основу порівняння з іншими героями прислів’я. Він стає основою для протиставлення інших семантично виділених одиниць народної свідомості. Скоріш за все, така тенденція пов’язана з важливою роллю цієї тварини в культурно-господарській діяльності і статусному виокремленні людини «при коні» протягом ХІІІ – ХІХ ст. Зокрема коні могли виступати дарунком  ̶  наприклад, Богдану Хмельницькому подарували скакуна та коштовні шати у 1651 р.(після перемоги під Берестечком, саме дарунки демонструють реальне положення справ на той час). Вони також виступали одним з головних товарів на який було введено обмеження під час русько-турецьких війн (за їх вивезення купці суворо каралися), були маркером матеріального достатку, зокрема у листах І. Мазепи до А. Туранського від 1701 р. їде мова про направлення заможних козаків «на лучших конях» до монаршого розпорядження; причиною для занепокоєння, як у Івана Мазепи при Фастові, коли крім відсутності припасів, він не мав ще й підйомних коней; накази К. Розумовського після ревізії Чернігівського полку, коли були виявлені певні вади стану боєготовності виборних козаків та підпомічників, про необхідність мати обраним до служби 20 тис. козакам коней та хоча б одного коня – підпомічникам; втрата кобили у бою прирівнюється до втрати рушниці полковим осавулом Іосифом Ситенським у 1759 р., коли він пише до Генеральній військовій канцелярії про необхідність уніфикуювання шабель; коні стають «обличчям» полків, де у 1762 р. у ордерах Чернігівського полкового управління було розпорядження стосовно козацьких коней, яких необхідно було годувати сіном (для того, щоб мали пристойний вигляд та були витривалими у бою), а не тримати на «подножному» кормі [16].

Виділяючи ряд прислів’їв, пов’язаних з конем, необхідно звернути увагу на повір’я, що пов’язані з цією твариною, для більш об’єктивного розкриття семантичного змісту коня в даному культурно-ментальному блоці джерел. Можна навести такі з них:

1. в коня може переселитися душа єврея після смерті [11]. В цьому випадку яскраво простежується негативне відношення до представників певної соціальної ступені, яку займали представники іудейського віросповідання. Розкриття в більш яскравій площині цього питання можна побачити в збірці «Малоросійських заклинань», яку упорядкував етнограф та бібліограф П.С. Єфименко [12] Цікаво, що навіть серед малоросійських заклинань існує кольорова градація коней. Наприклад, може бути неважливим, кому належить кінь: св. Юрію чи Петру, але незмінним залишаться колір тварини, де все добре або поміч у здоланні хвороби приходить з білим конем, а все погане повинне піти з вороними або чорними конями. Взагалі тема дослідження заклинань та місця образу коня в ній є доволі цікавою темою для окремого дослідження, хоча й має перед собою ряд труднощів (зокрема, важкість у здобуття матеріалу та обмеженість розповсюдження предмету дослідження. Оскільки ворожки та ворожбити не відносяться до категорії людей, що вільно діляться секретами свого ремесла, хоча їхня чаклунська діяльність може й не бути основою їхнього життя);
2. кінь може побачити смерть. Коли він її бачить, то починає бентежитися. Особливо це стосується сліпонароджених тварин [5, 78–79]. В даному випадку простежуються трансцендентні властивості коня;
3. якщо білий кінь промовить ім’я, то ця людина помре – прямий зв’язок з потойбічним світом. В цьому повір’ї відображений прямий зв’язок з властивостями чарівних коней у казках (як зазначалося вище, семантика коня в українських казках потребує розкриття в окремому дослідженні);
4. кінь може вказати своєму хазяїну, коли той помре [4]– пряме відношення до потойбічного світу (особливий зв’язок з хазяїном та трансцендентальні властивості коня, як хтонічної істоти);
5. якщо кінь б’є в конюшні копитом, то хазяїн може скоро померти [4] – знову ж таки, відображення хтонічних властивостей коня;
6. якщо дівчина опівночі зайде у конюшню, і кінь буде їсте сіно або пити воду, то той хлопець, якого вона кохає, відповість їй взаємністю[4] – пряме співвідношення з чоловічою символікою;
7. кінь – перевтілення нечистого духу [5, с.57] – яскравий приклад дифузіоналістичного процесу полісемантичних зав’язків язичницького та нашаровано ортодоксально-перевернутого трактування образу тварини (можна простежити паралель з українськими казками та легендами [17, не тільки], де в коня може перетворюватися чорт/нечиста сила, такі матеріали часті за все пов’язані з християнською символікою, хоча в казках теж є подібні приклади. В той самий час, як зазначає Володимир Пропп [19] з появою коня припиняється тотемна традиція обертання на тварину – на неї сідають, таким чином подібні повір’я, легенди та казки є більш пізніми за своїм виникненням. Симптоматичним в даному контексті є осідання блідого, рудого, вороного та білого коня в зображенні Апокаліпсисі в Одкровенні Іоанна Богослова, хоча про прямий зв’язок говорити зарано, оскільки військо небесне буде очолювати вершник на білому коні. Маркером в даному випадку виступає колір.);
8. білий кінь може з’явитися на місці скарбу або сам стати скарбом [18] (це повір’я не тільки відображає значення коня, як матеріальної цінності (що виплаває через форму кінь – скарб), але й вказує на його латентний зв’язок з світом померлих, оскільки найчастіше саме їм належать заховані скарби. А якщо порівняти це повір’я з даними, що зібрав Чубинський П.П. про клад, що кладом володіють частіше за все чорти (у вигляді кози, свині, собаки чи кота), і за своїм бажання вони можуть розпоряджатися ними. Також в трудах етнографічно-статистичної експедиції в Західно-руському краю 1872 р. кінь виступає одним з головних перевтілень нечистого[20]. Симптоматичним є поєднання різних повір’їв з негативною навантаженістю образу коня);
9. чорний кінь може допомогти знайти щастя людині [17];
10. якщо білий кінь приходить вночі до людини кілька днів, то людина помре [13] (чергове повір’я, що відражає трансцендентальну природу коня у народному сприйнятті, можливо як і пункт 7 є більш пізнім за часом виникнення);
11. на білому коні Архангел Михайло приїде 21 грудня, щоб перейти на нові кола сонця (вбачається неопосередкований зв’язок знов ж таки з Одкровеннями Іоанна Богослова, де Архангел Михайло («Слово Боже») їде на білому коні, на відміну від іконографії Архангела, де його кінь має крила в даному випадку мова йде про білий колір коня).

Останні два пункти так само як і пункти 2, 3, 4, 5, 10, 11 пов’язані з потойбічним світом, а саме переходом живих до світу мертвих. Необхідність перерахування всіх пунктів, що мають відношення до трансцендентних функції коня, зумовлено тим фактором, що повинен бути установлений зв’язок між тим, хто вступає у взаємодію з конем, та тим, у яких майнових відношеннях вони знаходяться. Так кінь може вказати хазяїну на приближення смерті. Буде незайвим згадати всім відому Пісню про Віщого Олега. В даному випадку немає потреби в аналізі міфопоетичної парадигми даного тексту, але важливим є час (ХІІІ ст. точно входить до цього проміжку), коли кінь вже виконував дані хтонічні функції в культурно-ментальному сприйнятті людей. Тварині не обов’язково належати певній людині для того, щоб демонструвати свої трансцендентні властивості. На пам’ять приходить казка «Духи пагорба», де фігурує мертва кобила (важливим елементом є стать тварини, для більш детального дослідження даної проблематики потрібно провести окрему розвідку). Цікаво, що лісні духи виділяють її не як «свою», а знаходять їй місце «серед церковного духовенства». Якщо символ коня є автохтонним для народного (язичницького) сприйняття, то чому «елемент цього сприйняття» відділяє від себе цей символ? Здається, справа в даному випадку може бути в кількох пунктах: кобила – мертва, а не жива (елемент казки в даному випадку мертвий, хоча існує велика кількість казок, де з’являється кінь, що вийшов з могили чи помер, як посередник між світами живих та мертвих, чарівних та опосередкованих щоденними справами героїв); фігурує кобила, а не кінь (спрацював гендерний фактор тваринного світу). Незмінним є лише трансцендентні властивості коня (або кобили).

Важливо зазначити, що трансцендентні властивості образу коня не завжди підкріплені білим кольором, але в більшості випадків саме він має місце. Звертаючись до історичного минулого людства можна побачити, що особливе місце серед коней займають тварини білого (чи сірого кольору). В храмі Діаметра саме білих коней приносили у жертву богам. У персидського царя Ксеркса було вісім білих коней, що були запряжені в божественну колісницю. Подібних прикладів можна навести безліч. Все це не зважаючи на велику ймовірність піддатися хворобам та алергічним реакціям, до яких не схильні інші представники цієї ланки тваринного світу[14]. Справа тут в рідкості цих тварин, а не в практичності їх використання, часто подібний підхід можна побачити і до дорогоцінних металів або каміння. Цінність білих (або сірих) коней цілком і повністю залежала від невеликої кількості представників серед безлічі табунів. Саме цим фактором обумовлено їхнє «особливе положення» серед інших коней. Крім того саме речі білого і золотого кольору носили східні царі.

Пункти 6 та 8 пов’язані насамперед з отриманням певної вигоди для того, хто бачить сон. Кінь в даному випадку виступає як посередник, що інформує про наближення бажаного. Зайвий раз демонструючи таким чином свою провідникову функцію.

Пункти 1 та 7 демонструють властивості коня як однієї з форм перевтілення негативно трактованих форм культурно-ментальної системи світосприйняття.

Висновок

Перераховуючи значення образу коня у повір’ях та прислів’ях можна зробити висновок, що символ коня у більшості випадків має безпосередню кореляцію зі смертю або благополуччям своїх хазяїв, в залежності від сюжету, де він задіяний. Загальною рисою для всіх трактувань образу коня у повір’ях є його «перехідна» властивість. Він може інформувати про наближення смерті, може вказувати на отримання бажаного або просто бути перевтіленням чогось. «Еластична» форма образу коня вказує на глибинні процеси в становленні його семантичної бази, а трактування сновидінь доводить можливість формування цих процесів, їхнього накладення одне на одне та виникнення особливого елементу символічного ряду для представників попередніх століть. Таким чином порушується питання про міждисциплінарна дослідження з психологією (в руслі розкриття поняття «синхронності», де демонструється «смисловий збіг» або ляпісу сновидіння, у якому фігурує кінь), історією (де потрібно знаходити паралелі використання об’єкту дослідження, що відображають його маркіруючи властивості для певного простору та часу), можливо навіть необхідність аналізу феномену Вілла Роджерсу (при аналізі семантичного значення образу коня), який на свою простість в використанні, дає лише уявний результат про переміщення з однієї групи да іншої (наприклад, полярність, або навіть сама наявність, сприйняття образу коня у часі та просторі може корегуватися в залежності від матеріальної ролі цієї тварини в господарстві населення). Незважаючи на питання, що встали в ході проведеної розвідки важливим є не тільки, факт латентного зв’язку народної/язичницької символіки та ортодоксальної релігії на полі чергового елементу семіосфери – коня, але й незмінність його «процесуального» навантаження (в трактування українських сновидінь, приказок та повір’їв), що демонструє важливість ролі коня в господарській діяльності людей ХІІІ–ХVІІІ ст., що в свою чергу дає основу для аналізу цього образу у інших елементах семіосфери окремого народу. Таким чином необхідно звертатися до історико-культурологічної спадщини однієї конкретної етнографічної системи (в даному випадку – українського народу, хоча важливо проводити тематичні паралелі для більш чіткого аналізу обраного об’єкту) для конструювання загального системи світосприйняття певної доби.

Г. М. Горохолинська

Одеський національний політехнічний університет

Список літератури

1.Виноградов В.В. Вода из копытца [Електронний ресурс]: Режим доступу:  http://anthropology.ru/ru/texts/vinogr/misl8_17.html (дата доступу 30.04.2013).

2.Толстой Н.П. Славянские древности [Teкст] / Н.П. Толстой– М., 1999. – Т.2. – С. 406.

3.Юнг К. Человек и его символы [Електронний ресурс]: Режим доступу:  http://royallib.com/book/yung_karl/chelovek_i_ego_simvoli.html (дата доступу 30.04.2013).

4.Дмитренко М. Символіка сновидінь народний сонник. [Teкст] / М. Дмитренко– К.,1995. – С.208.

5.Украинский народный сонник. [Електронний ресурс]: Режим доступу:    http://www.kolyadka.h1.ru/Son21.html (дата доступа 30.04.2013).

6.Юнг К. Человек и его символы [Електронний ресурс]: Режим доступу:  http://www.royallib.ru (дата доступу 30.04.2013).

7.Шелестюк Е. В. О диалектике устойчивости и изменчивости концепта и символа [Електронний ресурс]: Режим доступу:  shelestiuk.narod.ru/publications/Dialectic-of-Stability-and-Variability.doc (дата доступу 30.04.2013).

8.Народні прислів’я [Електронний ресурс]: Режим доступу:  http://1klas.info/nar_06.php (дата доступа 30.04.2013).

9. Бернгард Г. И снова лошади [Teкст] / Г. Бернгард– М., 1990. – С. 142 – 159.
10. Номис М. Українські приказки, прислів’я і таке інше [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://ukrlife.org/main/nomis/right.html (дата доступу 30.04.2013).
11. Гура А.В. Символика животных в славянской народной традиции [Teкст] / А.В. Гура– М., 1997. – С.44.
12. 1 Ефименко П. Сборник малороссийских заклинаний [Teкст] / Є. П.Савич. – 1869 –70 c.
13. Українські міфи, демонологія, легенди [Teкст] / – К., 1992. – С. 113.
14. Ковалевская В.Б. Конь и всадник (пути и судьбы) [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://konevodstvo.su/books/item/f00/s00/z0000016/index.shtml (дата доступа 30.04.2013).
15. Марков Б В Культура повседневности [Електронний ресурс]: Режим доступу: https://books.google.com.ua/books?id=0XU3W1mP578C&pg=PA160&lpg=PA160&dq=%D0%BB%D0%B0%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8C+%D0%B2+%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B5&source=bl&ots=j4LBKzoTro&sig=tvNX4d7k5ErTuihNWf4P6hBX6hc&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwiV1ajGj43UAhVCuRQKHQR6BekQ6AEIMjAD#v=onepage&q=%D0%BB%D0%B0%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%20%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B5&f=false (дата доступу 30.04.2017).
16. Українська держава другої половини XVII–XVIII ст.: політика, суспільство, культура. Ред. В. Смолія [Електронний ресурс]: Режим доступу: https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&cad=rja&uact=8&ved=0ahUKEwiUxrGh-pTUAhUNS5oKHbryD4oQFggiMAA&url=http%3A%2F%2Fhistory.org.ua%2FLiberUA%2F978-966-02-7353-5%2F978-966-02-7353-5.pdf&usg=AFQjCNEInvQQTtWGpSXkEkBKs1lKRMleFg&sig2=DuYkOb2KgHGjkDbxJtgOwg (дата доступа 30.04.2017).
17. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. [Teкст] / Г.Булашев– К., 1993. – С.111-112.
18. Міфи та легенди України. Кіт, собака, кінь [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.skarby.org.ua/mify-ta-lehendy-ukrajiny-kit-sobaka-kin/(дата доступу 30.04.2017).
19. Пропп В. Исторические корни волшебной сказки [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Linguist/Propp_2/13.php (дата доступу 30.04.2014).
20. Чубинський П.П. Труди етнографічно-статистичної експедиції в Західно-руський край 1872 р. С.-Петербург Т.1. Випуск 1
21. Чубинський П.П. Труди етнографічно-статистичної експедиції в Західно-руський край 1877 р. С.-Петербург Т.1. Випуск 2
22. Маркович 0. В. Українські приказки, прислівъя и таке інше / під ред .М. Номяс – С-П, 1993. – с.769
23. Балушок В. Обряди ініціацій українців та давніх слов’ян / Василь Балушок. – Львів — Нью Йорк, 1998. – 216 с.

Semantics of the image of the horse in dreams and beliefs

(inductive and reductional conotations of the ukrainian cultural-mental element of the semiosphere)

This article is devoted to the analysis of the image of a horse in Ukrainian dreams and beliefs. The horse acts as an object of the semiosphere in the worldview of the Ukrainian people. Cultural and mental perception of this element of the folk imagination reflects the transformational processes in the formation of a holistic image of a horse in the system of world perception.

Key words: horse, dreams, beliefs, cultural-mental connection, semiosphere.

Семантика образа коня в сновидениях и поверья

(индуктивные и редуктивные коннотации украинского культурно-ментального элемента семиосфері)

В статье проанализирована семантика образа коня на основе толкования украинских сновидений и поверий. Культурно-ментальные коннотации данного элемента в двух элементах семиосферы народного мировоззрения отражают трансформационные процессы в становлении образа коня в целостной системе мировосприятия украинского народа.

Ключевые слова: конь, сновидение, поверье, культурно-ментальная связь, семиосфера