Основоположником школи санкх’ї є Капіла, в тім історично це ще не підтверджено. Санкх’ю вважають однією із стародавніх індійських шкіл філософії. Санкх’я входить у систему, що носить назву астіка (ортодоксальна) так як нею визнаються священні Веди. Близько 200 року до нашої ери Ішваром Крішною було написано основний текст школи.
Санкх’я як школа дуже сильно вплинула на подальші школи, такі як йога та веданта. Санкх’я має чітку дуалістичну філософську систему. Всесвіт у її розуміння є взаємодією пуруші та пракріті, тобто свідомості з матеріальними явищами. Пракріті у свою чергу має роздвоєння на джіву та аджіву (живого та неживого). Пуруша здатна розпадатися на індивідуальні одиниці дживи при злитті тіла і розуму живої пракріті.
Система санкх’я є виразником еволюційною матеріальної теорії як початку досвітової, первинної матерії. Внаслідок еволюції пракріті під час перетворення стають різноманітними об’єктами. Стадію еволюції заміняє стадію руйнування, де відбувається злиття об’єктів світу в пракріті. Здійснюється зміна циклів розвитку та руйнування. Пракріті в школі самкх’ї – джерело розвитку світу. В пракріті чиста потенціальність спостерігається як розвиток та розкриття таттви (двадцяти чотирьох принципів).
Можливість розвитку у тому, що пракріті – стан, протистояння складових частин одна одній. Тими складовими частинами виступають рівновага (саттва), розширення, активність (раджас), інерція,опір дії (тамас). Будучи індійською філософською системою, з точки зору санкх’ї, незнання – причина зв’язку світу та сансари (страждання). Пуруша ж є вічною, чистою свідомістю. Пурушою ідентифікується фізичне тіло, складники як продукти становлення пракріті. Досягнення людиною мокші відбувається при звільненні від неправильного самоусвідомлення та матеріальних пут. Варто зауважити на тому, що хоч індуїстськими школами використовується світогляд санкх’ї, проте погляди щодо душі та процесів її звільнення набагато відрізняються.
Пегас
