Садукеї

Протягом значної частини своєї історії юдаїзм відзначався великою різноманітністю релігійних поглядів та практик. Однією з цих релігійних груп були садукеї, що відігравали важливу роль у єврейському суспільстві періоду Ізраїльського царства та Першого Храму. Вони були частиною аристократів вищого класу, забезпечуючи значну частину священства та маючи вплив на рішення, що приймалися в Синедріоні – міській раді, що керувала правосуддям та законодавством у давньому Ізраїлі. Хоча садукеї були окремою сектою юдаїзму, їх вплив на релігійне та соціальне життя був значним протягом значної частини історії Єврейського народу.

Назва «саддукей» ймовірно виникло від Садока, першого первосвященика, який служив у Храмі Соломона до його зруйнування вавилонянами. Етимологічно, коренева форма цього слова означає «бути праведним, справедливим». Під час правління Кіра II, засновника Перської імперії Ахеменідів (550-530 роки до н.е.), який підкорив вавилонян, було видано дозвіл єврейським полоненим на повернення до Єрусалиму для відбудови храму. Під час Кіра Великого, який керував сотнями місцевих культів, було дозволено їм продовжувати свої традиції. Однак, його правління здійснювалося через місцевих перських намісників, сатрапів, оскільки в Ізраїлі вже не було царя.

Садукеї були відповідальні за забезпечення храмового культу та всіх його аспектів. Однією з їх основних обов’язків було керівництво жертовними обрядами, що відбувалися на великому вівтарі всередині храмового комплексу. У цьому комплексі також містилися приміщення для проживання священиків. Садукеї організовували три основних релігійних свята єврейської традиції: Песах, Шавуот і Суккот. Священики чергувалися у служінні у храмі, щоб забезпечити безперервне проведення обрядів та богослужінь.

Першосвященик мав єдине право входити до Святині у Йом-Кіпур, коли відбувався обряд з двома козлами: одного жертвували, а іншого висилали у пустелю і віддавали Азазелю. Цей обряд спрямовувався на загальну покаянність перед Богом, оскільки «козел понесе на собі всі їхні гріхи в далеке місце, а людина відпустить його в пустелю» (Левіт 16:22).

Садукеї, крім своїх релігійних обов’язків, виконували функції державних представників на міжнародних переговорах, збирали податки, командували арміями та виступали як судді у внутрішніх справах. Після захоплення Єрусалиму римлянами, садукеї були в крайній мірі обережними, уникаючи будь-яких дій, які могли б стати приводом для закриття Храму Римом. Ця стратегія обережності, хоча й мала на меті зберегти релігійну свободу та незалежність, призвела до звинувачень у співпраці з ворогами з боку інших єврейських груп. Цей період історії свідчить про складні політичні та соціальні реалії того часу, коли кожен крок садукеїв аналізувався у контексті збереження ідентичності та релігійних цінностей народу в умовах зовнішнього тиску та впливу.

Іван Гудзенко