Садхами за звичай називають монахів, які мають зречення світу та відмовилися від матеріальної насолоди. Місцями їхнього духовного подвигу слугують печері, ліси або ж індійські храми. Простими людьми вони називаються садхами бабами. В індійській мові перекладається батько. За статистикою чисельність садхів Індії складає 4-5 мільйонів. До них жителі Індії відносяться з великою повагою і вважають святими людьми, бояться проклять з їхніх уст. Аскетичні практики допомагають якби садхам спалювати не лише власну, а й суспільну карму. Люди, які побачили суспільну користь садхів, здійснюють певні пожертви. Однак до садху не завжди було шанобливе ставлення, беручи до уваги історичний та сучасний контекст, на них дивилися не дуже схвально, особливо місцеве населення. В місцях паломництв все частіше побільшали ряди убогих, які вдаючи садху намагаються заробити собі на життя.
Якими ж насправді є садху, чи відрізняються вони між собою. Існують типи садху: натхі, нага-баби, агхори. Перший тип вважається найбільшим орденом йогів-шиваїтів, другий – оголені старці з бородами та дредлоками, третій – живуть з компанією духів, часто за їхнє місце слугують кладовища. Садху займаються духовними практиками, серед яких сувора аскеза, іншими – практикуються молитви, мантри або медитація. Слід розрізняти два напрями таких садху: шиваїти, що є аскетами, віданні служінні Шиві, аватарам бога та вайшнави – Вішну з його аватарами – Рамою та Крішною.
Менш чисельними є садху –шакти, котрі перебувають у служінні Шакті як уособлення жіночої енергії. Ті течії містять ще дрібні напрямки та групи, котрі слідують визначеній філософській школі та сампрадайї (традиції). У найбільшій шиваїтській сампрадаї, садху при духовній ініціації отримують десять імен. Шиваїтськими садху – санньясами відкидається мирське життя. Вайшнави отримали ще іншу назву — вайраги (відречені). У двох груп різний світогляд: філософія аскетизму та відречення шиваїстів є більш суворою та радиальною за вайшнавську. Ключова роль шиваїтського аскетизму – повністю зректися світу, присвятивши себе звільненню із сансари. А вайшнави не бажають вливатися у суспільство не садху, здійснюючи соціаьне служіння співстражданням.
Зустрічаються серед садху жінки – садхві. Переважно цей шлях обирають вдови, демонструючи усамітнений спосіб життя аскетичної установки. За індійськими уявленнями садхві – це прояви Деві. Відомі з харизматичних садхві Шрі Анандамаї Ма, котір здобули свою популярність завдяки релігійному вчителюванні. Існує правило, за яким садху усі не можуть стати. Адже відречення – четверта стадія індуїстського життя, яка відбувається після брахмачарі (монаха -послушника ), гріхастхі (сімейного життя) та ванапрастхі (підготовки відречення). Ними проводиться важкий спосіб життя. У особливому ритуалі садху присутній гуру, якого ті безпосередньо приймають, служачи йому та обмінюючись досвідом. Для садху це вважається власним похованням для світу.
Індійці з брахманічної сім’ї йдуть за традиційною системою, перше ніж стати садху, стають господарями дому, вирощуючи власних дітей. В іншому випадку цей шлях обирається, у зв’язку з важким сімейним або ж фінансовим становищем, що стало непосильним для них.
Ритуал ініціації на садху
Кандидатури готуються пройти визначені ритуали, різні від групи, течій. Отримавши посвячення від гуру, садху як учень отримує не лише нове ім’я, а й мантру-частину практики медитації, яку повинен повторювати. Гуру займає важливу роль в аскетичній традиції, шанується на рівні з Богом, а його служіння слід розглядати як важливу духовну практику. Садху звершують ранкове омовіння у холодній воді, а зібравшись біля вогню – починають молитися і займатися медитацією. Мають місце випадки цілительства, благословення на весіллі самими ж садху. Для простих індуїстів, садху – це нагадування про духовне життя. Садху мають право на безкоштовний проїзд в транспорті.
Садху поселяються в ашрамі, храмі великих міст, хатинках на околиці села, печерах та віддалених від людей гірських місцях. Інші ж є паломниками по житті, мандруючи по сакральним місцям. Садху-гуру може жити з одним, двома учнями, інший взагалі усамітнено, у великій спільноті. Важливу роль відіграє братство аскетів – садху, інші ж не приділяють цьому ніякого значення.
Суворість духовних практик садху є різнорівнева: від крайнього суворого аскетизму (стояння на одній нозі багато років, обітниця мовчання деятиліттями, хатха-йога, пости). Гашиш та конопля у вживанні садху передбачають більше релігійних характер. Свято Махи-Шіваратрі садху зустрічають курінням маріхуани. До садху люди приходять отримати благословення та релігійні настанови, для вирішення суперечок між людьми, сім’ями. На садху споглядають як втілення божественного, що уособлюють істинну цінність життя людини за світоглядом індуїзму: релігійне просвітництво та звільнення людиною з коловороту народжень та смерті сансари. Одні садху мають власність з доходами, але більшість все ж живе за пожертви, які дають люди. Найчастішим реальним життям для такої більшості постає голод та жебрацтво.
Пегас
