Після участі в Першій світовій війні Карнап захистив докторську дисертацію в 1921 році в Єні, присвячену концепції космосу. У своїй роботі він досліджував конфлікти між різними теоріями простору, виділяючи три основні типи: формальний, фізичний та інтуїтивний простір. Ця робота стала першим кроком до подальших досліджень у галузі логіки та філософії науки.
У 1926 році Карнап приєднався до Віденського університету за запрошенням Моріца Шліка, засновника Віденського гуртка. Ця група філософів, математиків та вчених стала центром розвитку логічного позитивізму (або логічного емпіризму). Основна ідея цього руху полягала в поєднанні емпіризму з методами сучасної математики та логіки для створення «наукового світогляду«.
У Відні Карнап разом із Гансом Райхенбахом заснував журнал Erkenntnis, який став платформою для обговорення нових ідей у філософії науки. У цей період Карнап розробив свою концепцію «фізикалізму», згідно з якою всі наукові твердження можуть бути зведені до мови фізики.
Основні філософські ідеї
Однією з ключових тем у творчості Карнапа була проблема емпіричного знання. Він намагався чітко визначити, як наукові твердження пов’язані з досвідом. У своїй праці Der logische Aufbau der Welt (1928) Карнап запропонував модель, за якою всі емпіричні поняття можуть бути зведені до безпосереднього досвіду.
Пізніше Карнап розширив свою теорію, ввівши поняття «редукційних речень» та «спостережних речень». Він стверджував, що наукові твердження не можуть бути повністю верифіковані, але можуть бути підтверджені через спостереження. Ця ідея стала основою для розвитку індуктивної логіки.
У 1935 році Карнап емігрував до США через політичні переслідування в Німеччині. Він працював у Чиказькому університеті, де продовжив розробку своїх філософських ідей. У 1940-х роках Карнап активно співпрацював з такими вченими, як Бертран Рассел, Альфред Тарський та В. В. О. Куайн.
У США Карнап також займався проблемами індуктивної логіки та теорії ймовірності. У своїй праці Logical Foundations of Probability (1950) він запропонував формальну систему для оцінки ймовірності наукових гіпотез на основі наявних доказів.
Карнап вважав, що багато філософських проблем виникають через неправильне використання мови. Він розробив концепцію «логічного синтаксису мови», яка передбачала створення штучних мов із чітко визначеними правиламиКарнап також підтримував ідею створення міжнародних допоміжних мов, таких як есперанто, для полегшення наукового спілкування.
Іван Гудзенко
