Народився: 07.06.1995 року у місті Луцьку.
2010 — 2015 р. — навчання у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Луцьке вище професійне училище будівництва та архітектури» за спеціальністю «Виробник художніх виробів з дерева» по закінченню отримавши диплом кваліфікованого робітника, а також молодшого спеціаліста за спеціальністю «Декоративно прикладне мистецтво».
2015 – 2016 рр. навчання у «Львівській національній академії мистецтв» на факультет «Виробник художніх виробів з дерева».
В період з 2016 – 2017 рр. працював на виробництві; пізніше з 2017 – 2019 рр. – на приватного підприємця.
2016 р. – 2019 – навчання приватному вищому навчальному закладі «Академія рекреаційних технологій і права» за спеціальністю «Туризм», в якому здобув вищу освіту.
Нині здобуваю магістерський ступінь в «Академії рекреаційних технологій і права» за спеціальністю «Освітні, педагогічні науки».
Починаючи з 2012 р. і донині активно практикую медитацію.
Наші вітання, шановний пане Назарію від імені співробітників порталу та усіх його читачів!
Розкажіть кілька слів про себе, свій духовний шлях, і яким чином Ви збагнули найголовніше питання кожної мислячої людини: хто ми такі? Який сенс мого життя? І що потрібно людині Для щастя?
Кілька слів про себе.
Коли я народився, моїм батькам було по 20 з лишнім років. По досягненню чотирьохрічного віку, через непорозуміння, мої батьки розлучилися, і я залишився на виховання з мамою, бабусею та дідусем. З часом, я все більше ставив питання, на які інколи в моїх близьких не було відповіді або коли питання були некоректні, мені казали, щоб я більше не питав, оскільки не прийнято.
Так, як моя мама взяла обов’язки за двох, їй було важко, бо я завжди щось міг скоїти, за що отримував покарання. Також було місце і непорозумінню між мною і мамою, що ставало для мене справжнім стражданням, хоча зараз я бачу, що вона була досить справедлива по відношенню до мене. Різні були ситуації, і десь в молодших класах після уроків Християнської етики, я задавався питанням: «хто Я такий?», і «хто такий Бог, що знаходиться на небі, і чому грішників чекає пекло, а праведників рай?».
Мене все цікавило. Я проглянув десятки документальних фільмів про все, що я міг знайти по телебаченню. Також був момент в моєму житті, коли вітчим на підпитку ледве не скинув мене з 5 поверху. Він тримав мене верх ногами і казав, що відпустить, я кричав що духу, кликав на поміч маму, що в цей момент готувала вечерю на кухні. І ось, коли я перестав кричати і змирився з тим, що відбувається, зник страх і в цей момент мене врятувала мама, вигнавши негідника геть.
«До того часу поки людина не пізнала себе, не пізнала що є вічне… для неї навколишній світ буде єдиною реальністю що існує.»
Після 6 класу, коли мене перевели до іншої школу, наді мною глузували однолітки. А так, як я був дуже чутливий, все сприймав близько до серця і від цього страждав. Мені здавалось, що мене ніхто не розуміє ні в школі, ні дома, навіть на вулиці серед однолітків. Я питав себе чому я, чому всі страждання відбуваються зі мною…
В училищі було схоже, до того ж, мені подобались деякі дівчата, які не відповідали взаємністю. І ось на третьому курсі училища я зрозумів, що досить, і я почав роздуми про самогубство. Щодня я думав, яким новим способом можна себе вбити. Інтернет давав великий вибір можливих суїцидів. Я хотів швидкої і безболісної смерті, бо вважав що це єдиний вихід і звільнення від страждань. Також страждання супроводжувались відчуттям неймовірної порожнечі всередині мене, яку, як мені здавалось, неможливо нічим заповнити.
І ось, в один день, весь в сльозах, я все ж таки вирішив це зробити. Дома не було нікого, я вийшов на кухню, схопив кухонний ніж, замахнувся і швидко махнув в сторону живота, але ніж зупинився в сантиметрі від шкіри. Я здивувався і спробував ще раз, зрозумівши, що я не можу це зробити і просто кинув ніж. В цей момент мені стало ще гірше від усвідомлення що я навіть неспроможний цього зробити.
Пройшло декілька тижнів, і я не знав що мені робити. І якось налагодив контакт з моєю одногрупницею. Одного разу вона розповіла мені про медитацію та про одного індійського мудреця Бхагавана Шрі Раджніша більш відомого як ОШО. Це зацікавило мене, що таке ця медитація. Я дуже скептично на той час ставився до тих, хто медитує, і вважав що вони даремно витрачають свій час.
І ось одного вечора я вирішив спробувати, я не знав як і що потрібно робити; єдине, що я знав, що потрібно сісти по-турецьки і сидіти. І ось я сів закрив очі, бачив голубе світіння на якому концентрувався. Воно ставало все яскравіше і яскравіше, після чого все миттєво зникло, і ось ще мить і я бачу кімнату ніби з під стелі. Мене почало витягувати вище і вище,далі знов суцільна темрява. І ось раптово з’явились якісь картинки з якимись епізодами, вони розташовувались одна за одною, я не встиг нічого роздивитись як миттєво пролетів через них. І знову темрява, і ось раптово з’явився образ людини що сидить так само як і я, тільки ця людина була без лика, і знаходилась в оболонці що оточувала її. Ця оболонка була ідеальна і мала форму яйця. Колір людини був світло голубий майже біли, а оболонка від людини починалася з білого кольору плавно переходила в голубий, потім в синій, і в темно синій. На секунду мені зналося що це я. І тільки з’явилась ця думка все миттєво зникло. І залишився безмежний темний простір. І тут прийшла наступна думка Хто Я? Де Я?. Мною заволодів панічний страх, такого страху я не відчував ніколи. Я миттєво відкрив очі, і перше що я побачив як з’явилася кімната, вона ніби з нестабільної м’якої субстанції перетворилась в стабільну кімнату. Я знову відчув тіло, музику, ще декілька хвилин сидів нерухомо. А потім відчув різкий прилив потужної енергії, мене охопили емоції. Одночасно я сміявся від щастя і плакав від страху. Потім я зскочив і почав пригати бо не розумів що таке сталося. Цей момент перевернув все моє життя.
Після того дня, кожен день я сідав медитувати. Я здивувався, коли наступного дня не зміг просидіти навіть 2 хвилини. Але мене це не спиняло, я продовжував це робити, і додавав щодня по декілька хвилин. За декілька місяців я вже міг просидіти до 30 хвилин, через пів року я вже міг висидіти більше години навіть пам’ятаю як просидів 2 години.
Практика показала мені, наскільки багато в мені страхів, наскільки я знаходжуся у полоні думок. З кожним днем думок ставало все більше, але після якогось дня, їх кількість почала зменшуватись, і в певні моменти, я ніби провалювався кудись, де не було ні мене ні думок. Інколи я все ж не міг висидіти. Бувало, приходили думки «навіщо це тобі, воно тобі нічого не дасть, це не для тебе», але я не вірив, відчував, що саме це мені потрібно. Через пів року я бачив реальні результати практики. Завдяки практиці я став уважнішим до всього, мене почали покидати страхи, те чого я найбільше боявся. Я став більш спокійнішим, врівноваженим. І на моє здивування весь навколишній світ почав змінюватись. Я побачив, що не все в цьому житті так погано як здавалось. Паралельно я вивчав книги ОШО. Щось відкликалось в мені на те, про що він говорив.
Йшли роки, приходило розуміння деяких моментів пов’язаних з думками, і функціонуванням світу в цілому. Але попри все, мені здавалось, що я все ж таки щось не помічаю, що я десь щось пропустив. Чогось не вистачало. Я все думав: де ж те просвітлення про яке говорять мудреці? Коли воно настане? Інколи мені здавалося що ось-ось, але ні. І так продовжувалось доки на початку 2016 року в моєму житті не з’явилася прекрасна людина. З’явилась саме тоді, коли потрібно, при випадковому збігу обставин. Ця людина, мій хороший друг, і майстер, його звали Віталій. Його я випадково зустрів під час навчання у Львівській Академії мистецтв. Це була милість всесвіту. Він вказав мені у якому напрямку рухатись далі, і увесь час підтримував зі мною контакт, навіть якщо між нами був океан. Коли ми з ним зустрічались, ми могли годинами сидіти у тиші, пити каву або чай у центрі Львова, де постійно повз проходять тисячі людей. Він давав підказки, і настанови.
Одного дня, на початку 2017 року, я працював на заводі. В цеху було дуже шумно і гаряче, тому ми відчиняли ворота на вулицю. І так як в мене робота була досить механічна, і не потребувала досить зусиль, я міг працюючи час від часу спостерігати, що робиться зовні. А так як було дуже шумно, я слухав в навушниках книгу ОШО, яку вже разів з 10 переслуховував. І згадав слова майстра, що «Все просто Є», в цей момент, зникли всі думки. Я розвернувся і поглянув назовні. Я дивився на дерева, які плавно розвівались вітром, і не зміг сказати що це дерево, для мене це було щось живе і не зрозуміле, так само і з птахами, людьми. Навіть коли я зняв навушники і до мене хтось заговорив, я не зрозумів що до мене говорять. Всі слова перетворились на набір пустих та не зрозумілих звуків. Все здавалось звичним як завжди, і водночас свіжим, живим, новим, і не зрозумілим. Через день, йшов по вулиці, і знову це сталося. Через кілька днів, коли я сів медитувати, вже не знав що чекати. На той час, я втомився від будь яких пошуків міфічного просвітлення, істини. Я просто все відпустив, мене вже не цікавило нічого. Раптом зникли всі думки, склалося таке враження, що сидів у чорній скрині, яка просто розлетілась разом зі мною, і все, що лишилося, — це переживання безмежної глибини та простору в усіх напрямках. Це переживання супроводжувалося неймовірним блаженством якого я ніколи не відчував; відчуттям, що все є єдиний живий свідомий організм, і що між самими крайніми точками всесвіти немає і проміжку, що все єдине. Перша думка яка прийшла що ВСЕ ПРОСТО Є. І цього справді достатньо. Те що є, навіть не потребує того, щоб його якось пізнавати. І так, як я його описав, навіть на краплину не може описати того що є, нікому і ніколи не вдавалося цього зробити. Особливі слова і характеристики досить поверхневі, всі відомі нам слова обмежені. Це можна лише переживати, як пряме переживання саме тут і зараз. Після цього переживання, ти не можеш дивитись на світ так, як ти робив це раніше. Весь світ здається лише картинкою в безкінечному океані безмовної свідомості. Ти бачиш в кожному самого себе. Тепер ти чітко бачиш те, що відбувається в твому житті. Постійний потік думок вже не стоїть на заваді, думки приходять і так само йду. А навіть якщо десь і захопили увагу, то без будь яких перешкод ти повертаєш собі свідоме сприйняття моменту. З часом мені довелось відкинути і ці переживання. Ще через рік, прийшов потужний, фундаментальний спокій, якого раніше не було. Цей спокій як монументальний не видимий стержень у центрі буття. Не зважаючи на те, як тіло реагує на зовнішні ситуації, цей спокій залишається незмінним, наче фоновим.
Дякуємо Вам за чудове відкриття! Врешті-решт назріла нагода поспілкуватись з такою превелебною та неперевершеною особистістю. Без сумніву, Ви маєте змогу розповісти нам чимало з фундаментальних основ усвідомлення нашого внутрішнього «Я», інтроспективність внутрішнього багатства духовного світу людини. Невже людське єство настільки унікальний феномен, що ми небагато знаємо хто ми?
На питання хто ми такі, кожен сам має дати собі відповідь дослідивши свій внутрішній світ. Єдине, що я можу відповісти, що нас не має і ніколи не було. А все що відбувається навколо, включаючи і нас, це лише видимість. Сон, марево, ілюзія… На відносному рівні, кожен сам придумує собі сенс. А на абсолютному рівні, не має жодного сенсу. ВСЕ ПРОСТО Є, і цього досить щоб бути.
Що потрібно людині для щастя:
- Це усвідомити, що всі бажання, які тільки ми можемо собі уявити не приведуть до щастя.
- Бути чесним з собою і чітко побачити, що причиною усіх нещасть є сама людина, адже кожен сам створює собі нещастя, своїми думками.
- Повернути свою увагу на того хто страждає.
- Побачити, що той, хто страждає — це лише образ який ми самі собі створили.
- Завдяки медитації почати досліджувати себе, щоб пізнати хто ти є, і хто страждає.
- Перестати жалітись. Бути безжалісним до самого себе.
- Не прийняття того, що відбувається, і постійне бажання щось чи когось змінити і породжують страждання.
В індійських «Упанішадах» зустрічається думка, що наш навколишній світ – велетенська ілюзія, «майя», в якій кожна особистість стирає власну по граничність, одним словом, — втрачає себе. Пізніше, цю думку розвивали Західні мислителі, зокрема А. Шопенгауер, Й.Г.Фіхте, Шеллінг. І все ж таки, чому, на Ваш погляд, людська сутність здатна якомога глибше проникати у ворожу для неї систему замість самопізнання?
Насправді людське єство це дуже проста річ. Настільки проста що люди не помічають її. Наш сучасний світ, направлений не на пізнання глибинного єства. А направлений для заробляння грошей, для того що б задовільними тваринні інстинкти. Великий відсоток людей навіть не розуміє що в них в середині, схована ціла Імперія в якій кожен є Імператором. Сучасний культ споживача якраз прекрасно це демонструє. І навіть не дивлячись на те що останнім часом збільшується інтерес до медитації та пізнання себе. Люди все рівно продовжують жити та функціонувати у світі так як вони звикли. Тому мало тих хто пробудився від сну невігластва. Але на все воля божественного.
«Хто такий Я», «що таке Я» — питання на периферії філософського та психологічного контексту. Наприклад, філософські напрямки та школи прагнули збагнути сенс та можливості пізнавальної діяльності людини. Звідси визрівав скептицизм, раціоналізм/ірраціоналізм, прагматизм тощо. В буддизмі існує вчення про реально існуючі дхарми у школі Мадг’яміки. А в Татхагатагарбху існує вчення про реалістичність будд у кожній людині. То що ж є насправді?
Навколишній світ і справді є ілюзією, щось схоже до міражу. Але щоб це зрозуміти, потрібно пізнати те що є вічним, і тільки тоді ти можеш чітко це бачити. До того часу поки людина не пізнала себе, не пізнала що є вічне, а що ілюзія, для неї навколишній світ буде єдиною реальністю, що існує. Все що вона зможе уявити так само як і страждання будуть дуже реальними. «Все що було народжене повинно вмерти» ці слова як ніколи демонструють ілюзорність світу. Світ мінливий, кожну секунду змінюється. То яким чином те що змінюється може бути Реальним? Реальне це те що ніколи не змінюється, це те вічне чим кожен насправді вже є, незважаючи на мінливе тіло, яке зникне у небутті.
Все відбувається так як і має відбуватись. Одні пробуджуються а другі продовжують спати. Той хто має пробудитись той пробудиться, той хто має спати буде спати.
Божественне граючи через людину, через тварин, та інших живих та неживих істот пізнає саме себе. Тому ми можемо бачити таке різноманіття. Ця система може здаватись ворожою для людини, але насправді це не так. На відносному рівні кожен має вибір, а на рівні Абсолюту ні в кого не має вибору. Тому існує таке різноманіття. І тому все відбувається так як і має відбуватись. Життя це таємниця.
Без сумніву, самопізнання – важливий аспект у розуміння не лише своєї сутності, але й природи нашого буття. То невже наші страждання, хвилювання, невиправдані очікування – це фікція, що є плодом нашої самосвідомості? Чи страждання – це феномен невід’ємний від людської сутності?
Все є і одночасно нічого не має. Поясню: на Відносному рівні існує все, Боги, Демони, Будди, Люди, Духи, та таке інше.
На Абсолютному рівні немає нічого, і одночасно все є. Тому що Абсолютний рівень вміщає у собі відносний рівень. Так як Відносний рівень це лише ілюзія.
Відносний рівень це все матеріальне і те не матеріальне (те що ми не можемо побачити) але ми знаємо що воно є через те що воно може мати вплив на матеріальне. А Абсолютний рівень це безкрайній океан свідомості що породжує все, вміщає в собі все, і знаходиться за межами всього хоча і пронизує все. Це досить парадоксальна річ яку не можна описати, та сприйняти дуальним розумом. Це щось схоже на Дао що в Даосизмі.
Доки людина вважає що вона маленька, незначна, з купою проблем особистість, і що вона існує окремо від життя, від абсолюту, від божественного. Вона буде страждати, хвилюватись, мати не виправдані очікування і таке інше.
В якісь мірі так, страждання не від’ємне від людської сутності.
Але в той момент коли людина пізнає хто вона, усвідомлює що вона не відокремлена від життя, абсолюту, божественного. Тоді все її життя стає наповненим. Тоді хто страждає? Лишається лише божественне. І їй лишається тільки спостерігати за грою, що сама розгортається навколо.
Спроба зануритись у власне «Я» і егоїзм: яка між ними різниця?
Ми повинні чітко розуміти що таке «Я» і що таке «Его». Якщо дуже просто, то «Я» — це абсолют, це розуміння, що ВСЕ ПРОСТО Є. А «Его» — це певна структура, що була створена середовищем, в якому проживала дитина після народження, слугує таким собі психологічним захистом для людини.
Але якщо ми подивимось на сучасний світ то «Я» і «Его» це один і той самий механізм. Тобто Абсолютне «Я», було замінене на відносне «Я». І це відносне«Я», є лише набором думок, звичок, представлень про себе, усієї життєвої історії, і суджень від інших людей. Цей образ є особистістю, те чим люди називають собою «Я». Ось це в сучасному світі і звикли називати «Егом».
А Егоїзм це коли ти робиш для людей чи близьких якісь добрі вчинки з скритим наміром отримати щось у відповідь. Мало того, це «Я» не просто хоче щось отримати у відповідь, так воно завжди хоче все більше і більше, і навіть коли воно має те що так хотіло, воно завжди буде не задоволене тим що отримало.
Абсолютне «Я», якщо воно проявлене в особистості, не потребує ніякої зворотної вдячності за свої дії. Робить все що від неї можливе за просто так. Тому що це Абсолютне «Я» самодостатнє, йому нічого не потрібно від інших. Це такий собі здоровий Егоїзм.
Отож, медитація – практичний спосіб зануритись у своє власне «Я». Доволі популярне явище серед багатьох. Окремі лікарі, психологи вважають її чудовим способом попередженням серцево-судинних захворювань, покращення самопочуття, умонастрою. Отож.. пізнання внутрішнього духовного світу є лише технічним явищем?
Медитація трансформує усі рівні людського буття, як на молекулярному рівні, а також на психологічному, ментальному тощо. Це чудовий інструмент пізнання глибинної суті кожного. Медитація є самим дієвим методом для пізнання свідомості за останні декілька тисяч років. Зараз вчені досліджуючи як впливає медитація на людину, приходять до сенсаційних відкриттів. З власного досвіду можу сказати, що медитація змінила усе моє життя докорінно. Завдяки практиці я став уважнішим до всього, мене почали покидати страхи, те чого я найбільше боявся. Став більш спокійнішим, врівноваженим. На моє здивування весь навколишній світ почав змінюватись сам по собі. Прийшов неймовірний спокій. Тепер внутрішній діалог якщо і виникає, то не заважає чітко і ясно бачити що відбувається навколо. Зникли хаотичні хвилі думок, що раніше як цунамі накривали з головою і породжували метушню, дискомфорт і тривогу. Зникло бажання постійно щось чи когось змінювати у своєму житті. Прийшло прийняття всього, як даного.
І все ж таки,
Медитацію принесли нам практики східних релігійних систем. Приживаються вони і в Європейському середовищі. Що є основою кожної медитації? Від чого залежить її ефективність?
Основою для медитації є щирий Намір шукача позбутися страждань, пізнати себе, він повинний палати немов вогонь в середині кожного. І цей вогонь знищить усе невігластво, але тільки за допомогою постійної систематичної практики медитації.
Ефективність залежить від щирого Наміру позбутись страждань, пізнати себе, пізнати істину. Тобто від постійної і систематичної практики.
Ще такий момент: якщо людина підходить до практики медитації з наміром покращити своє життя (стати багатшим, успішнішим, здобути просвітлення, і т.д.), то така практика не принесе жодного результату.
Одні вважають медитацію і йогу медичною практикою, інші – психологічною; для деяких – це релігійний феномен. І чим, з Вашої практики, медитація є насправді?
Коли я починав медитувати, медитація для мене була методом пізнання внутрішнього світу. Зараз медитація для мене це внутрішня природа кожної людини, це те чим являється кожен. Це чисте та ясне буття. Медитація – це саме життя, таке яке воно і є.
Практика медитації має вплив на весь організм. При правильній практиці,увесь організм починає трансформуватися. І ці зміни проходять в усіх областях організму.
В моєму розумінні між медитацією і йогою не має різниці. Прохання не путати Йогу з вправами для тіла, це зовсім інше. Ми звикли що Йога, це вид гімнастичних вправ для покращення здоров’я, це справді так, але справжня Йога немає нічого спільного з вправами, це чиста Медитація.
У книзі «Медитація» Джиду Кришмнамурті, інтерпретується вищий сенс цієї практики як «бездумство» при якому щезають усі види мисленнєвих процесів, бажань, при яких припиняється усвідомлення власного «Я». В такому випадку, навіщо нам пізнавати самих себе, якщо наше «Я» повинно припинити своє існування?
Раніше я вже давав відповідь, на питання що таке «Я». Тому я тут продовжу.
Все що писав і говорив ДжидуКрішнамурті є істинним. Відповідь дуже проста: ми забули хто ми, через те що самі створили собі відносне «Я». Коли ми пізнаємо себе, ми доходимо до межі за якою ось це власне відносне «Я» зникає, так як воно було лише ідеєю у нашій голові. І тільки тоді, коли воно зникає, ми можемо пізнати справжнє абсолютне «Я». І це абсолютне «Я», є фундаментальним, воно є першопричиною всього. Тому так важливо побачити, пережити та усвідомити цей факт.
Для ефективної гармонії, досягнення блага та щастя, виокремлюють різні види медитації. Які з цих видів найефективніші і чому Ви обрали саме такий вид і спосіб?
Способів і методів практики медитації є дуже велика кількість. Одні більш ефективніші за інші. Кожна людина індивідуальна, і може підібрати ту практику, яка буде дієвою для неї. А щодо мене, то я не шукав жодних особливих практик, робив все інтуїтивно.
Ряд західних вчених під патронатом Далай Лами з 2003 р. ведеться дослідження впливу медитації на роботу головного мозку. Такі дослідники як Йонге Мінгьюр, Герберт Бенсон, Річард Девідсон вказують на високі показники позитивного впливу медитації. Однак чому ж не усі досягають бажаного результату?
Факторів може бути безліч. Основним фактором є не уважність. Також слабкий намір людини, тобто вона не готова пожертвувати усім за ради істини. Ще такий фактор як хибний намір щось досягти. Не можливо щось досягти. Так як ти вже Є те що ти намагаєшся досягти. І також не все від нас залежить. Навіть якщо ми зробили все що могли, лишається милість божественного, без якої не можливо нічого усвідомити.
На Ваше особисте переконання, чому чимала кількість українців в сучасному суспільстві практикують активно медитацію та практику йоги? Окрім позитивних чинників, на Вашу думку, медитація має негативні сторони?
Ну, по-перше через те, що це зараз модно; по-друге, люди стомилися страждати і шукають щастя в медитації. Ось це є основним чинником, чому українці і не тільки практикують медитацію. Нічого вам не скажу на рахунок негативних сторін, так як за свої роки практики не помітив таких.
Отож, з чого почнемо? Надайте з власного досвіду практичні поради ефективної медитації.
Розпочати потрібно з питання до самого себе «Для чого мені медитація?». Якщо це просто бажання щось досягнути чи отримати, то в такому разі від практики краще відмовитись, так як вона нічого вам не дасть, і ви нічого не досягнете. А якщо є щире бажання покінчити зі страхами, бажаннями, стражданнями, і нарешті зрозуміти хто ми такі. Тоді це саме для вас.
Та практика яку я робив і продовжую робити дуже проста. Все що потрібно так це зручно сісти, заплющити очі, і просто спостерігати за тим що відбувається. Головне правило НЕ РЕАГУВАТИ: на думки, тілесні відчуття. Якщо все ж таки вашою увагою заволоділи думки, головне не панікувати, а спокійно повернути увагу назад до спостереження. Чому бажано сидячи це робити? Тому що так ви будете менше провалюватись у сон, і зможете повноцінно практикувати.
Також на початкових етапах ви можете спостерігати за диханням. Лише одна умова що дихання має бути максимально природнім, буз зусиль.
Ще одна головна умова це що б практика була постійною та систематичною. Бажано робити це кожен день з ранку після того як прокинулись. І для кращого результату у вечері після роботи.
Вам не повинний ніхто заважати поки ви практикуєте.
Бажано починати з декількох хвилин, і з кожним днем збільшувати кількість хвилин.
Плануєте проводити майстер-класи з медитації?
Якщо це буде актуальним і виникне нагальна потреба, то я, звісно, готовий допомогти.
І все ж таки, як досягнути справжнього щастя та блага?
Ви вже Є, а це і є справжнє щастя і благо. Залишається лише це пережити та усвідомити.
Ваші побажання усім читачам «Філософії і релігієзнавства».
Побажання лише одне: щоб кожен читач пробудився від сновидіння та пізнав буття таким, яким воно є та, нарешті, побачив що світ зовсім не такий яким здається.
Хотів подякувати Распопову Євгенію Івановичу за чарівне інтерв’ю. Також дякую за коректні запитання. Ну і, звичайно, хочу подякувати порталу «Філософії і релігієзнавства», за активну участь у пробудженні людства.
Розмовляв Євген Распопов
Яка твоя реакція?
