Досить часто ми стикаємося із різними проблемами і не догадуємося, що причиною усіх бід є наш язик. Цим органом почуття можна створити собі купу проблем. Адже не дарма говорить народне прислів’я «язик мій –ворог мій». До того ж язиком можна наламати стільки дров (створити собі проблеми), які потім важко зібрати докупи.
В очах людини можна побачити водночас лукавість і доброту. Вуха мають здатність чути душевну і дратівливу музику. Людські руки схильні до добрих справ і злочинів. Ноги — можуть ходити кривими стежками або міцно стояти у правді та законі Божім. Розум і мудрість здатні розрізняти правдиві речі від хибних. Серце — центр біоритму людини, який сприймає любов, добро, радість; уникає дратівливості, агресії, ненависті, жорстокості.
Досить часто чуєш такі слова: від любові до ненависті – один крок. Насправді це відбувається сьогодні з нами, які пізнали гіркість плоду на смак. Та й з часом усе змінюється. Замість дитинства, юності, молодості приходить старість, життя – смерть. Тіло людське помирає, розтліває, залишаються тільки череп і кістки, оскільки вже не має ні вигляду, ні людської краси. А що ж залишається вічним, яке не піддається тлінню? Душа, яка не піддається смерті, вічно жива, існуюча.
На жаль ніхто не замислюється над своїм життям, ставлячись до нього легковажно. В тім як не крути, але життя приносить нам неочікувані «сюрпризи». Стараймося цінувати життя і бережливо до нього ставитись, бо від цього залежить уся подальша людська доля. Спробуємо задати собі філософське питання як шекспірівський Гамлет: «Бути чи не бути, ось в чому питання». Іноді люди роблять такі вже дурниці, навіть не задумуючись на хвилину над своїм життям. І тут само собою виникає питання: для чого? Навіщо таке чинять? Що є причиною таких непоодиноких наших безглуздих вчинків. Ти не постійний, зриваєшся, летиш, падаєш у самісіньку прірву «самотності», яка чимдужче поглинає тебе.
Не потрібно впадати в паніку, депресію, бо суспільство має потребу у такій людині.
Богдан Стрикалюк
