Річард Докінз народився навесні 1941 року, у місті Найробі (Кенія), в родині сільськогосподарського чиновника Клінтона Джона Докінза. Його батько ніс службу у британському колоніальному володінні Ньясаленд (сучасна республіка Малаві, Південна Африка). Докінзом опікувалася його молодша сестра, у той час, коли батько в якості королівського африканського стрільця, брав участь у другій світовій війні, а повернувся до Англії лише у 1949 році. Після повернення з війни, його сину вже виповнилося вісім років. Батько Річарда отримав прекрасний спадок – помістя Нортон Парк, яке дуже швидко було перетворене на ферму.З раннього віку молодий Річард Докінз, підавався сумнівам існування Бога. Тоді він вирішив повністю відкинути можливість існування Бог Творця.
Почав займатися ретельним вивченням зоології в коледжі Баліол при Оксфордському університеті. Керівником коледжу був лауреат Нобелівської премії Ніколас Тінберген.
Зустріч Докінза із Тінбергеном була невипадковою. Під його керівництвом, після закінчення коледжу у 1962 році, Докінз успішно захищає докторську дисертацію. У 1966 р. Річарду Докінзу присвоїли ступінь доктора філософії.
Разом з Тінбергеном приступає до серйозних досліджень, що пов’язані з поведінкою тварин та їх інстинктами. У своїх працях Докінз починає торкатися моделей прийняття рішень у тварин. З 1967 по 1969 рр. був призначений асистентом професора кафедри зоології, в містечку Беркл, при Каліфорнійському університеті.
Наприкінці 60 -х років відбулися протести студентів, викладацького складу, а також проведення антивоєнної демонстрації Докінзом біля Каліфорнійського університету. Ними було висловлено масу невдоволень, що були пов’язані з участю США у війні з В’єтнамом (політична війна була програна США, в якій воєнну і політичну перемогу отримав Північний В’єтнам).
Восени 1967 р. Докінз одружується з Маріан Стемп, етологом, правда їхнє життя не було довготривалим, вони розлучилися у 1984 році.
У 1970 р. Докінз займає посаду лектора Оксфордського університету. У 1990 р. викладає зоологію. У 1984 р. Докінз вдруге одружується з Ів Барем. В молодого подружжя народилася дочка Джульєтта Емма, Річард Докінз змушений був розлучитися з Ів. Після розлучення його друга дружина раптово померла від раку у 1999 році. Він одружується втретє з Лалою Ворд. Познайомився з нею через спільного друга по роботі Дугласа Адамса.
У 1995 р. Річарда Докінза призначають на посаду професора в Оксфордському університеті. У 2008 р. у зв’язку з життєвими обставинами, Докінз залишає посаду професора в Оксфордському університеті.
Річард Докінз присвячує себе творчій діяльності. У 1976 році пише книгу на еволюційну тематику — «Егоїстичний ген», ним вводиться термін «мем». У 1982 р. Докінзом було зроблено внесок в еволюційну біологію, а також створено теорію, яка детально описана в його книзі «Розширений фенотип». Згідно теорії Докінза, фенотипний вплив гена не завжди може обмежуватися лише одним організмом, в тім, має можливість поширюватися на навколишнє середовище, включаючи при цьому й інші організми.
Крім того, Річард Докінз працює не лише в сфері біології. Він відомий також і принциповою позицією щодо атеїзму, еволюціонізму, креаціонізму та релігії. Це людина дуже складного характеру, пронизливого розуму, критик креаціоністичної ідеї про вищий розум. У 1986 році пише книгу під назвою «Сліпий годинникар» (мається на увазі Бог, як вищий Розум). В ній досить критично висловлюється про Абсолют, Світовий Розум, прирівнюючи його до зовсім сліпого годинникаря. Тобто, у такий спосіб намагається протиставити сумнівній теорії годинникаря проти еволюційних процесів. Він надалі пише цілу серію науково-популярної літератури, яку одні сприймають із захопленням, а інші – з критикою.
Річард Докінз приймає участь у дискусіях на різну тематику, часто виступаючи на радіо та телебаченні. Докінз дійсно є справжнім атеїстом, антицерковним гуманістом, скептиком та сучасним раціоналістом, що підтримує ідеї просвітників-матеріалістів. ЗМІ стали називати Докінза «Ротвейлером Дарвіна», аналогічно з англійським біологом Томасом Хакслі, якому присвоїли прізвисько «Бульдог Дарвіна», за його промову в захист еволюціоністичної теорії.
У 2006 р. Докінз видає ще одну досить примітивну книгу під назвою «Бог як ілюзія», в якій повністю заперечує надприродного творця (Бога), а усілякі релігійні переконання вважає чистою ілюзією, хибністю. Наприкінці осені 2007 року було продано 1,5 мільйонів екземплярів книги Річарда Докінза в англійському варіанті. Її було перекладено на тридцять одну мову, на даний момент ця книга стала найпопулярнішою у світі.
Звичайно, книга Докінза «Бог як ілюзія» стала найскандальнішою, піддавалася критиці зі сторони різних професійних науковців. Так, наприклад, теолог Алістер Макграт, який у минулому сам був атеїстом, критично ставився до Річарда Докінза, називаючи його невдахою у християнському богослов’ї.
Як відповідь на книгу Річарда Докінза «Бог як ілюзія», Макграт написав свою книгу — «Докінз, як ілюзія?», опублікувавши її взимку 2007 року. Під час диспуту в Новому Орлеані на тему «Чи шкодить релігійна віра здоров’ю суспільства або чи є вона необхідною, щоб забезпечити моральні та етнічні основи здорового суспільства?», він просто завалив у полеміці питаннями атеїста Деніела Денета. Макграт вважає Докінза безграмотним у питаннях, що стосуються власне християнської теології, не здатним вести дискусію про релігію та віру.
Чітка теологічна позиція Макгранта змусила Докінза трішки подратувати, на що ярий атеїст відповів такими словами: «Чи потрібно розбиратися в лепреконології, щоб перестати вірити в лепреконів?». Насправді, відповідь Докінза на адресу теолога виявилася абсурдною.
Англійський астрофізик Мартін Ріс, який вважав себе не віруючим, проте християнином, висловлював думку, що напади Докінза на релігію є безрезультатними і ні до чого не приводять. У відповідь на те, що подібні питання знаходяться в науці за її межами, Докінз став цікавитися, якими знаннями володіють теологи у сфері космології, що виявляється недоступною навіть для науковців. Атеїст-раціоналіст писав, що дійсно існує різниця між вірою, захищеною людьми за допомогою логіки та доказів, та вірою, що заснована на традиціях, авторитеті і одкровеннях. Він стверджував, що його книга якраз є кульмінаційною на етапі розгортання антирелігійної кампанії.
У 2008 р. Докінз все ж таки розгортає атеїстичну рекламну кампанію, зафіксувавши її на автобусах. У даному проекті, його створенні, разом з Докізом взяла участь журналістка Еріан Шерін, яка при допомозі Британської Гуманістичної Асоціації (БГА) сприяла направленню коштів для розміщення антирелігійних слоганів на міському транспорті в Лондоні. Спочатку мали за мету зібрати п’ять з половиною тисяч фунтів стерлінгів, натомість за чотири дні вдалося отримати сто тисяч фунтів стерлінгів.
У 2009 р. на лондонських автобусах з’являються слогани на кшталт «Імовірно Бога немає. Досить хвилюватися, насолоджуйтесь життям». Антирелігійна діяльність та документальні фільми ВВС про Докінза викликали масове обурення та піддавались критиці зі сторони релігійних віруючих людей, в тому числі з боку науковців: біологів Мілера, Колінза, Вільсона; богословів Макграта, Харіза; філософів Плантінги, Кені, Негеля, Рюзи та інших.
Біолог Кенет Мілер вважає, що мета таких антирелігійних акцій – вбити кілок між тими особами, які йдуть за релігією та наукою. По-перше це означає відчуження молоді від науки та вселяння в них того, що не можна довіряти науковому співтовариству, а для того, щоб служити «невірній науці» (атеїсти мають на увазі релігію) слід відвернутися від Бога. Мілер стверджує цікаву думку, яка полягає в тому, що еволюція не суперечить релігійній вірі.
Католицький біолог схиляється до такої думки: якщо еволюція вже відбулася, земля не молода ( висловлюється стосовно молодої земної теорії ), проте наука повинна працювати на основі наукового натуралізму, в тім, такий розвиток не можна розглядати, як ефективний аргумент атеїзму.
Обидва автори Сем Харіс «Кінець віри» та Річард Докінз «Бог як ілюзія» потрапили під досить жорстку критику віруючих, стверджуючи те, що наука є несумісною з вірою в Бога. Так як, з однієї сторони, таке твердження не є достовірним, а з іншої – аргумент про Бога, як ілюзію, ще більше зміцнює релігійних фундаменталістів, у тому розумінні, що наука насправді є атеїстичною тобто, ворогом для релігії, якого потрібно або перемогти або спробувати асимілювати самою релігією.
Представники релігійного фундаменталізму називають еволюцію об’єктом, який підходить для того, щоб вселяти у дітях твердження, що нібито наука є ворогом. Тому, фундаменталісти бояться науки, яка може підірвати їхню релігійну віру та репутацію, стараючись обмежити дітей від різного роду наукових знань.
Космолог Лоуренс Краус, професор Арізонського університету, у розмові з одним із католицьких опонентів сказав, що для прийняття еволюційної біології, людині не обов’язково потрібно бути атеїстом. Біолог і популіст, атеїст Холден зауважив, що Бог за необхідністю не має ніякого значення у науці.
Американський генетик Френсіс Колінз гарно обробив Чарльза Докінза у своїй книзі «Докази Бога». Колінз описує, що Докінз припускається такої думки, що віра в еволюцію припускає атеїзм. У такий спосіб він дискредитує 40% релігійних вірувань своїх колег, оголошуючи їх сентиментальною нісенітницею. А релігійні фундаменталісти у той час роблять напади на наукові методи, вважаючи єдиним засобом розкриття наукової істини, буквальну інтерпретацію текстів Святого Письма.
От наприклад, колишній американський логік Генрі Моріс, хоч і був прихильником таких поглядів, проте вважав, що в сучасній науковій думці побутує неправда про еволюцію, яка собою пронизує всі інші її сфери. Тому звідси випливає, що основна відповідальність лежить на еволюції за погибельні політичні утворення, пришвидшену розруху моральних устоїв і перетворення в хаос цілого суспільного життя. В тому випадку, коли наука з Біблією розходяться, то це означатиме лише одне – неправильне розуміння даних науковцями.
Колінз розмежовує сферу науки та релігії, стверджуючи, що перша займається дослідженням природи, друга ж – духовного світу, в якому безсильними є інструменти, мова та науки. Так як, цей світ необхідно вивчати серцем, розумом та людською душею, а розум повинен знайти можливість для охоплення двох сфер.
Крім того, генетик намагається показати дві точки зору. Перша є науковою, а друга – релігійною. Наука хоч і є надійним шляхом пізнання природи, а її інструменти при правильному застосуванні допомагають проникати в суть самої матерії, проте, вона не в силі відповісти на такі питання: чому виник Всесвіт? В чому сенс існування людини? Що відбувається з людиною після смерті? І для того, щоб охопити видиме і невидиме, науковцеві слід об’єднати два підходи – науковий та релігійний.
Філософ Алвін Плантінга говорить, що Докінз оголосив Бога своїм заклятим ворогом, тому шкодуючи його самого має впевненість у тому, щоб Бог не відповів йому так само. Книгу «Бог як ілюзія», філософ називає гнівною промовою, яка направлена в адресу релігії та віри, в Бога в цілому. Деніел Денет і Докінз являються близнюками – братами сучасного атеїзму. Докінз стверджує, що написанням своєї книги, він бажав вселити хоробрість у серця відважних атеїстів і намагатися їх витягнути з кущів, разом із тим розуміючи разом з Денетом, що постійні напади на релігію потребують неабиякої мужності. Денет навіть боїться ризикувати, щоб не отримати кулаком по обличчю, вперто стоячи на атеїстичній позиції.
Видно, в атеїзмі спостерігаються і свої сповідники віри, яких не так вже й просто сприймати всерйоз. Плантінга називає Докінза блискучим розповідачем у «Сліпому годинникареві», проте, в іншій книзі «Бог як ілюзія» науки взагалі мало, щось трішки присвячене філософії, теології та психології еволюції, все ще узгоджується сумішшю соціологічних коментарів стосовно релігії, її погибельних наслідків. У філософа слалося враження ніби матір Докінза, коли вона була вагітною налякав якийсь буйний англіканський священик. Платінга говорить, якщо Докінз надалі писатиме щось таке подібне, то на нього чекатиме велике майбутнє, як творця політичних памфлетів.
Сам Докінз, як стверджує Платінга, не є ні філософом, а є простим біологом. Тому, його філософські розмисли є настільки наївними, що більшість із них заслуговує пера другокурсника, хоча б це виявилося несправедливо до інших другокурсників. Платнітна оцінив знання Докінза по філософії на двійку. Філософ задавав питання, чи можна робити такі висновки еволюційної теорії на прикладі Річарда Докінза. Хіба не можна робити припущення того, що Бог дійсно направляв процес еволюції та слідкував за ним?
Таким чином, Докінз опирається на атеїстичні матеріали, а не наукові свідчення, може сам себе погубити своїм власним розумом, через недостовірність і перекручення, непідтверджених фактів.
Богдан Стрикалюк
