У французькій столиці він стикається з окультистами, які займаються методизмом, здійснює вступ у різні таємні товариства, що зосереджувалися навколо ордену мартиністів на чолі якого стояв Папюс. Рене зрозумів, що окультисти висувають претензії щодо правильного володіння секретами посвячення, метафізичною доктриною. Генон не зумів дійти згоди з друзями – окультистами, Седиром, Папюсом та Фанегом, критикував їх за профанацію, фантазію, безґрунтовність тодішнього окультизму в Парижі. Пізніше Генон буде описувати безглуздість неоспіритуалістичних течій у подальших своїх працях, зокрема таких : «Теософізм, історія однієї псевдорелігії», а також «Помилки спіритів».
Цією працею автор дав право зрозуміти окультистам, щоб не проходили цей самий шлях захоплень і розчарувань по новому. Навіть перебуваючи в окультному середовищі, Генону вдалося викрити не тільки анти духовну, при чому негативну сутність новітнього спіритуалізму, а й отримати доступ до інформації, назвавши такий зв’язок «контрініціація», тобто таємна діяльність реальних диявольських сил, які ведуть усе людство до анти христового царства. Він критично виступав проти масонів Франції і висміював їхню діяльність. В середовищі окультистів зустрівся з представниками традиції Сходу, зв’язок з якими наперед визначив його світогляд.
Контакт відбувся завдяки трьом особам – вихідцям з групи окультистів у Франції: Леона Шампрено, який в ісламі став називатися Абдуль –Хак (з араб. – служитель істини ), Альбера Пюю, пуревільського графа, посвяченого в даосизм у Південному Китаї з ім’ям Мітіої (Око Дня), Йона Густава, шведського художника, який як і його перший попередник прийняв іслам, вірніше був посвячений в містичну течію – суфізм рукою самого шейха Абделя — Рахмана ель Кебіра – видатного представника екзотерики в ісламі. Крім цих контактів прослідковуються тісні зв’язки філософа представниками індуїстської традиції, особливо зі школою адвайта-веданта. Отримав свідчення про індуїстську метафізику, про яку написав книгу під назвою « Загальне введення у вивчення індуїстських доктрин», і іншу книгу стосовно станова людини у Веданті «Людина та її становлення згідно Веданти», «Багато станів буття».
У 1912 р. – Генон приймає іслам і через Абдуля — Хаді отримує бараку (з араб .-духовний вплив). Він не афішує прийняття цієї релігії, але його імя Абдуль – Вахід Яхья (араб. – служитель Сущого Єдиного) стає відомим цілому світу. З прийняттям ісламу, Генон приймає участь у духовному житті Заходу, ретельно досліджує усі його позитиви і негативи. Займається публікацією великої чисельності рецензій, наукових статей, присвячених проблематиці традиційних доктрина та символів, в тому числі й критиці сучасної західної цивілізації. Більша частина матеріалів публікується ним в захист католицизму та християнства. Деякі із них написані автором після того як він прийняв іслам. Філософ вважав ці релігії аутентичними сучасній традиційній західній формі, своє прийняття ісламу сприймав скоріше як індивідуальний вибір.
Він стверджував, щоб інші люди не змінювали своєї релігії, а швидше намагалися відкрити ініціатичні аспекти у відповідних межах традиції християнства і таке одкровення Абсолютної Істини вважав оригінальним. Одружується у цьому ж році з Бертою Лурі – вірною супутницею і допомогою при вивченні традиції. Дружина допомагала чоловікові у редакції рукописів, приймала безпосередню участь у його інтелектуальних дослідженнях. У 1927 р. — викладає філософію в алжирському місті Сетіф, удосконалюючи знання у володінні арабською мовою. У 1928 р. — повернувшись до рідної Батьківщини читає лекції з філософії в Блуа.
Пише низку філософських праць, присвячених проблемам сучасного світу: «Схід та Захід»; «Криза сучасного світу»; «Король Світу»; «Духовна та тимчасова влада», багато статей опубліковується у журналі «Покривало Ісіди». Разом з християнським езотериком Луї Ласеєм як представником братства ініціації «Естуаль Інтернель» співпрацює з католицьким журналом «Регнабіт», входить до числа групи дослідників езотеризму в християнстві, названого «Розумне Сяйво Серця Господнього». Він публікує статті про християнський езотеризм у збірнику під такою назвою «Зауваження про християнський езотеризм», і іншу «Фундаментальні символи сакральної науки». Зимою 1928 року пережив втрату люблячої дружини. У 1930 р. — переїздить до Каїру (Єгипет).
У зв’язку з обставинами змушений був залишитися в Єгипті. Тут він провів усе своє життя. каїр став другою батьківщиною для Рене Генона. У 1934 р. — відбулася зустріч між шейхами Яхьєю (Геноном) та Мухаммедом Ібрагімом і одружується на його дочці – Фатімі. Відвідує мечеть, перебуває у постійному спогляданні як ісламський езотерик, вдається до практики дхікра, постійно прикликаючи Бога. Займається плідною науково-дослідницькою роботою, публікує статті та книги в Європі. Світ побачив багато його книг: «Символ хреста», «Велика тріада», «Царство кількості та знаки часу» та інші.
Його філософія привертає увагу і сконцентровує навколо себе все більше і більше нових прихильників – послідовників, які відвідують його у Європі або ж листуються з Яхьєю. Створюється і формується така собі інтелектуальна езотерична еліта Заходу, в якій важливу місію виконує Генон. Він має великий вплив і в середовищі академії, серед істориків релігії Дюмезіля, Еліади, Корбена, у політичнй сфері Доде, Евола, Мораса, діячів мистецтва – Бретона, Домаля, Жида. У 1948 р. – отримав громадянство від держави Єгипет. У нього погіршився фізичний стан здоров’я.
У 1950 р. — лікарі виявляють у Генона зараження крові. Взимку 1951 року пізнього вечірнього часу Рене Генон помер. Перед своєю смертю він сказав слова: «Аллах, Аллах».
Богдан Стрикалюк