Об’єкт та предмет релігієзнавства тотожні (йдеться про наявність закономірностей розвитку самої релігії та її ролі в суспільному та індивідуальному житті). Як наука, релігієзнавство також має власну структуру із входженням до неї таких наук як: історія, психологія, соціологія, філософія, політологія, географія релігії.
Так, наприклад історією релігії вивчається розвиток феноменів в часі або ж релігія і ті процеси, що пов’язують з нею на певному етапі історії. Філософія релігії задає питання: а яке призначення релігії як такої? До того ж нею вивчаються закономірності виникнення та розвитку, ролі становлення цивілізації, людська спільність і її типи.
Психологією релігії вивчається взаємозв’язок і те як залежить релігія від психічних, внутрішніх, емоційних світів індивідуумів або ж соціальних груп. Соціологією релігії вивчається роль та функції релігії в соціумі, взаємозв’язок між релігією та її вплив на соціальні інститути і процеси. Політологією релігії вивчається взаємовплив політики з релігією, взаємовідносини релігії та різних політичних інститутів. Географією релігії вивчається популяризація релігій в тому чи іншому регіоні, континенті, країні та їхній розвиток в просторі.
Займаються вивченням релігії такі науки як культурологія, правознавство. Першою розглядається культурно-релігійні взаємозв’язки, іншою – те як функціонують релігійні організації, культи на правовій базі. Крім того, релігієзнавчою проблематикою займаються і вивчають інші науки. Методи цієї дисципліни ідентичні з іншими науками, насамперед у підходах – історичному та теоретичному та методичному арсеналі, що використовується сучасними науками. Питання торкається теоретичних методів як філософських, зокрема діалектико-матеріалістичного методу та загальнонаукових: індукції, дедукції, порівняльного методу. За звичай використовують практичний та емпіричний метод (пов’язаний з соціальними дослідженнями). У релігієзнавстві існує категоріальний апарат, який співпадає з категоріями наук в структурі. Категоріями відбиваються функціонуючі сторони релігії, з компонентами будови, використовується термінологія, яка міститься в релігійному лексиконі: деномінації, обряди, тощо. До релігієзнавчих категорій необхідно віднести наступні: культ, релігія, конфесія, церква. Стало зрозумілим і те, чим насправді займається релігієзнавство з вивченням закономірностей виникнення, дій, розвитку релігії, а також життя, яке та охоплює. Можна з впевненістю сказати, що релігієзнавство – це важлива навчальна дисципліна, котрою займається відповідне місце посеред гуманітарних наук.
Релігієзнавство характерне перш за все основними принципами: науковістю, об’єктивністю, історизмом, деідеологізацією і політкоректністю. Релігієзнавство відмінне від теології, мають різну мету. Якщо у релігієзнавства вона є інформативною та пізнавальною, то в теології – прозелітиською, пропагандистською, то у викладанні, перша – науковими дослідженнями, друга – релігійними догматами. Відмінний у них зміст та форма матеріалу, який подається.
Пегас
