Реформація — це масштабна релігійна революція, яка відбулася в Західній церкві у XVI столітті та спричинила глибокі зміни в духовному, політичному, соціальному та культурному житті Європи. Основними фігурами цього руху стали Мартін Лютер у Німеччині та Жан Кальвін у Швейцарії. Саме завдяки Реформації виникла нова гілка християнства — протестантизм, що поряд із католицизмом та православ’ям нині є однією з трьох основних форм християнської релігії.
У переддень Реформації католицька церква була однією з найвпливовіших сил у Європі, глибоко інтегрованою в політичні процеси. Папство активно брало участь у державних справах, що призвело до зростання корупції, політичних інтриг та втрати духовної довіри. Одним із найяскравіших прикладів занепаду морального авторитету церкви стало масове використання індульгенцій — «духовних привілеїв», які продавалися за гроші. Попри це, значна частина віруючих залишалася відданою церковній традиції, а заклики до реформ почали з’являтися ще задовго до XVI століття.
Попередниками Реформації були такі діячі, як Ян Гус, Джон Вікліф, Вальдес та св. Франциск Ассізький. В епоху Відродження гуманіст Еразм Роттердамський закликав до оновлення церкви, підкреслюючи необхідність наслідування Ісуса Христа та викорінення забобонів. Усе це підготувало ґрунт для великого вибуху змін.
31 жовтня 1517 року Мартін Лютер, доктор богослов’я та професор Віттенберзького університету, оприлюднив свої знамениті «95 тез», прибивши їх до дверей Замкової церкви у Віттенберзі. У них він піддав різкій критиці практику індульгенцій, стверджуючи, що спасіння — це Божий дар, а не результат добрих діл чи пожертв. Лютер проголосив принципи sola scriptura (тільки Писання) та sola fide (тільки віра), які стали фундаментом протестантської теології.
Хоча спочатку Лютер не мав наміру розривати з Католицькою церквою, вже у 1521 році його було відлучено від неї. Так почався один із найглибших релігійних конфліктів у християнській історії, що призвів до утворення нових церков і докорінно змінив релігійну карту Європи.
Реформація стала не лише релігійним рухом, а й основою для подальших демократичних, наукових і культурних зрушень. Вона змінила уявлення про роль особистості у вірі, зміцнила національні церкви та сприяла формуванню сучасного європейського світорозуміння.
Іван Гудзенко
