Визначити дату народження цього діяча важко, але згідно деяких досліджень її відносять приблизно до 1232 року нашої ери. Місцем народження слугувало місто Пальма- де- Мальорка. Раймунда Луллія ще називали Доктором осяяння. З родовим знатним походженням був каталонцем.У молоді роки отримав посаду сенешаля при королівському дворі. З дозволу арагонського короля Хайме І виховує майбутнього спадкоємця престолу Хайме ІІ.
У житті відбувся поворотний момент долі: явлення п’ятиразового розп’яття під час написання любовних віршів до дами серця. Він сприйняв це як знак згори, залишивши практично все і всіх, здійснює паломницьку подорож до Рокамадура та Сантьяго – де – Компостели, що надихнуло його активізувати проповідь іудеям та християнам. Єдиним місцем усамітнення Луллія стала гора Мірамар, в якому десять років присвячує вивченню арабської мови, мусульманської та іудейської релігії і філософії.
З 1276 року – заснування францисканського Мірамарського монастиря королем Хайме Саме тут була створена школа східних мов у Західній Європі. З 1281 року – відправлення в Туніс з проповідницькою місією. Раймонда спіткала не легка доля, будучи вигнаним з території Північної Африки, намагається вирватися до Кіпру та Сицилії. З 1281 по 1286 рік – займається викладацькою діяльністю серед студентів Мірамара та Монпельє, читав лекції в Паризькому, Неаполітанському університеті, королівському Арагонському, при дворі папи, випрошуючи у Святого Престолу, щоби іудеї та мусульмани не насильно , а щиросердечно були навернені до Бога.
Відстоював позицію на з’їзді Вєнського собору (1311-1312 рр.) щодо створення кафедр східних мов (єврейська, арабська, халдейська (сирійська) в Оксфордському, Паризькому, Саламакському, Болонському університетах, а також Папській Курії. Серед низки літературних творів цього діяча варто виділити такі, які охоплювали наукові знання теології, філософії, логіки. Середньовічні трактати стосувалися риторики, фізики, математики, астрономії, права, медицини, підтвердженням класифікованих наук є праця «Древо знання». Понад двісті дев’яносто творів написані на каталонській, на латині і арабській – двісті п’ятдесят (перевагу мали латинські, втраченими залишилися арабські).
Ще один важливий факт: на світогляд Раймунда вплинуло августиніанство, завдяки якому був сприйнятий традиційний християнський неоплатонізм. Крім того Луллій відрізнив аспекти ісламського та іудаїстського релігійного досвіду (суфізм Аль-Газалі та Каббала).
Варті уваги й філософські романи, богословські та філософські твори, якими має бути досягнута релігійна та культурна єдність людства завдяки їхньому наближенню до християнських істин. Таку єдність можна простежити через роман «Книга про Еваста та Блакберна», «Фелікс, або Книга про чудеса», а от більш богословський нахил має «Книга про язичника та трьох науковців» (у ньому помітна богословська дискусія між такими науковцями як іудей, християнин, мусульманин і присутнього біля них язичника, який шукає духовних настанов).
До складу літературної творчості увійшла «Книга про люблячого та возлюбленого» (містить триста шістдесят шість духовних метафор діалогу між віруючим (люблячим) та Богом (Возлюбленим)). Книга носила характер впливу суфійського містицизму. Полеміка з авероїзмом «про двояку істинність» полягала в тому, що істинне пізнання здобувається у світлі істинного Одкровення, тоді як розум показує можливість та необхідність даного через віру.
Ним була розроблена методика моделі логічної операції з використанням символічного позначення понять (категорії арістотелізму та схоластики). Так було здійснено розробку логічної машини, яка через комбіновані поняття представлена у вигляді концентричного кола, трикутників фігур та літер із здобуттям знань із різній площині. Подальший розвиток ідей Луллія вплине на Миколу Кузанського, Піко делла Мірандолу, Джордано Бруно та інших.
Раймунд Луллій помер 1315 року в місті Туніс. У 1858 році відбувся процес беатифікації, де його проголошено святим. Римо-католицькою церквою вшановується 3 липня.
Пегас
