. За легендою, сам Валмікі спочатку був розбійником, але потім розкаявся, і богиня Сарасваті допомогла йому написати «Рамаяну». Не виключено, що в основі сюжету лежить якийсь древній індійський міф. Хоча існує точка зору, що Валмікі був знайомий з поемами Гомера і запозичив деякі сюжетні ходи звідти.
Точний час створення епосу невідомо, так як сама поема підживлена найбагатшим джерелом усних творів індійського фольклору. Але в канонічному вигляді текст склався в другому або третьому столітті до н.е. Широкому поширенню поеми сприяло і те, що в основному воно відбувалося через фольклор, який, як відомо, мовних бар’єрів не має. У самій «Рамаяні» зазначено, що першими усними розповсюджувачами були сини Рами, які почули цю історію з вуст Валмікі.
Сам сюжет оповідає про життя і подвиги царя Рами — живого втілення бога Вішну. Його дружину викрадає демон Равана. Рама бере в союзники царя мавп і штурмує з ним царство демона. Десятиголовий демон переможений самим Рамою, і його дружина звільнена. Увесь твір ділиться на сім частин: дитинство Рами (Бала-канда); життя його в Айодхье (Айодхья-канда); життя Рами в лісі і викрадення його дружини Сіти демоном (Аранья-канда); життя в Кішкіндхе (Кішкіндха-канда); Рама з радником досягають Шрі Ланки (Сундара-канда); бій Рами з демоном і звільнення Сіти (Юддха-канда); життя і царювання Рами в Айодхье і його смерть (Уттара-канда).
Через численні алегорії в поемі представлені філософські вчення, а також розкриваються погляди на існування людини через поняття дхарми. Традиційно вважається також, що через подвиги Рами описується поширення арійської раси на південь Індії. Однак вся поема оспівує такі людські якості, як вірність слову, честь і мужність. Примітно, що поняття честі не чуже і негативним героям. Навіть сам Рама, вкинувши ворога, звеличує доблесть і хоробрість того.
Монументальна «Рамаяна» не могла не надати певного впливу на поетів Індії в подальшому. Відлуння її зустрічаються і в творах європейських авторів.
Іван Гудзенко
