Історія релігій, Філософія Відродження        07 Вересня 2017        61         Прокоментуй!

Рафаель Санті

Рафаель Санті – видатний  архітектор, живописець  епохи Відродження в  Італії, автор  багатьох  написаних  власноруч  картин.

Народився  навесні  1483  року  в  місті Урбіно (Італія)  в родині  художника й декоратора. Батьки Рафаеля  – Джованні  Санті  та Марджі  Чарла.  Батько  постійно працював  у замку при  герцогу  Федеріко да Монтефельтро, а  матір займалася  домашнім господарством.

Рафаель Санті

Джованні  помітив  у своєму  сині  здібності  живописця , тому  завжди  брав  його  з собою,  Рафаель у свою чергу  познайомився   з відомими  на той час  художниками  П’єро делла Франческа,  Паоло Учелло  та іншими.

У восьмирічному  віці втрачає  матір,  батько  приводить  іншу  жінку, яка б заміняла  Рафаелю матір. Бернандіна  не  виявляла  такої  любові, яку відчував  він від попередньої матері.  У дванадцятирічному віці  залишився  сиротою, втративши свого батька.  Був відправлений  на  навчання  в Перуджу до  П’єтро Вануччі.  У1504 році – проходить навчання  в школі  живопису  П’єтро Перуджіно,  заводить дружбу  з іншими, переймаючи досвід  від вчителів.  Рафаель  настільки  перейняв  майстерність  від  свого вчителя, що  його  праці  мало чим відрізнялися  від  Перуджіно.

Найперші  праці  Рафаеля Санті  отримали  назву  «Заручення Діви Марії» (на даний час перебуває  у музейній галереї Мілану) «Сон лицаря» (Лондонська національна галерея) «Три грації» (Музей Конде, Франція). Усі  вони  датуються  1504 роком.  У цьому ж році  художник  переїздить до Флоренції  разом зі своїм  вчителем.  Завдяки Перуджіно, Рафаель  познайомився  з  архітектором Баччо, скульптором Андреа, живописцем Бастіано, протектором  Таддео.  Також  вплинула на подальший творчий процес майбутнього  живописця  зустріч  з видатною  людиною – Леонардо да Вінчі.

Копію  картини, що отримала назву «Леда та лебідь» Леонардо да Вінчі, авторство  якої належить  Рафаелю – було збережено  (оригінал до нашого часу так і не зберігся). Руці  молодого живописця  належать  створені  ним  Мадонни (нараховується  20) у Флоренції, в  яких  сам автор  передав  ті  почуття,  що їх не вистачало  в дитинстві –  материнська любов та ласка. Насамперед  картини  Рафаеля  живі, естетичні,  від них  відчувається  подих  любові, ніжності та витонченості.  На прохання  Аталанти Бальоне , яка втратила  сина,  Рафаель  зображає  трагічну картину, передаючи у ній  скорботу  «Покладення у гріб».

У 1508 році  Рафаель  приймає  запрошення  римського  папи Юлія ІІ  для  розпису  Ватиканського палацу.  У 1509 році  –  Рафаель повністю віддається  своїй  роботі,  вкладаючи  уміння, талант та знання  у  справі.  У 1514 році  папа Лев Х Джованні Медічі  після  смерті  свого архітектора Донато  призначає  Рафаеля  архітектором  базиліки  Святого  Петра , а  в 1515 –  хранителем  цінностей (пам’ятки  Стародавнього Риму).  Рафаель   складає  другий план  та закінчує   архітектуру  двору з лоджіями.  Він  мав  розкішний  будинок ,  виконаний ним за власним проектом  в  античному архітектурному  стилі  ще в часи  папи Льва Х.  Були спроби  одружити  молодого живописця, але  вони не увінчалися  успіхом.

Живописця  найбільше зацікавлювала  краса  жінки. Єдиній жінці, якій  вдалося завоювати  серце Рафаеля –  стала дочка  булочника  Маргарита Луті.  Зустріч  з  нею  в саду Кіджі  змінила  життя.  Саме  вона  надихала  Рафаеля  створювати  дивовижні  образи, наприклад   «Амур і Психея»,  «Сікстинська Мадонна», «Донна Велата», «Форнаріна».   Навесні  1520 року  Рафаель  Санті  помер, залишивши своїй  дружині  Маргариті  будинок  з  пожиттєвим утримуванням.  Вона  відправилася  в монастир, і стала  послушницею, невдовзі  і померла. Тіло  її чоловіка  було поховано  в Пантеоні із відповідною шаною.  Ще  до  своєї  смерті , Рафаелем  було отримано  замовлення  для розпису   «Зали Константіна».  Архітектор  зумів тільки  зробити  ескізи  малюнків для цієї  зали,  але  розпочатої  роботи так  і не закінчив  через  швидкоминучу  смерть.

Надалі  шедеври  Рафаеля  Санті  набуваються  все більшої  популярності ,  виявляють  інтерес  зі сторони  сучасних художників,  архітекторів,  науковців,  теологів.  Надзвичайним творінням  Санті  є  Сікстинська  Мадонна, що  є одним із зображень  Богоматері.   У ньому  чітко  видно Марію, яка спускаючись  з небес,  тримає  у руках  серйозного  младенця,  яких зустрічають папа Сикст ІІ  та свята  Варвара.  А знизу  зображено  двох  ангелів,  що спираються   на  кришку  гробу.

Другою роботою майстра  є  Мадонна Грандука, в  якій  було помічено  унікальну річ, що  Мадонна  тримала   в руках  від початку  не  книгу, а гранат –  символічний знак крові Христової.  З правої сторони  зображений  Іван Хреститель, але  у вигляді  маленького хлопчика. Ще одна  робота  «Прекрасна садівниця»  від самого початку  мала назву «Свята Діва у сукні християнки».  У ній  прослідковуються  три фігури – сидячої  в саду Марії, поруч з Ісусом Христом та Іваном  Хрестителем.  Прослідковується також  цікавий сюжет, де  Син  простягає руку до книги, вдивляючись  в материнські очі, тоді ж  як Іван  тримає  в руці  жезл  із зображенням на ньому хреста, дивиться  на  Ісуса.  До того ж ніби над ними ледь помітні. Святу Діву  часто зображував у червоному одязі з верхньою синьою накидкою, де  перший – символізує кров Христову, а  другий  – невинність.

Богдан Стрикалюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook